| rdfs:comment
| - Il termine occitano sirventes o serventes (in occitano moderno sirventés, in lingua d'oil serventois, spesso italianizzato in sirventese o serventese) indica un genere della poesia lirica occitana, ovvero, della letteratura provenzale o trobadorica, dal punto di vista formale somigliante alla canzone (canzo in lingua d'oc). Si tratta di poemi di circostanza, spesso satirici, che possono trattare temi morali, politici o letterari. (it)
- シルヴェンテス（sirventes または serventes, ミストラル基準：sirventès）は、トルバドゥールたちが使ったオック語抒情詩の1ジャンル。14世紀にはカタルーニャ語に移入され、sirventeschになった。 (ja)
- Il serventese, detto anche sirventese o sermentese, è un componimento strofico della metrica italiana che utilizza schemi e argomenti vari, anche se preferisce quelli a carattere didascalico e narrativo, sorto intorno al XIII e XIV secolo.Nonostante il nome sia legato al provenzale sirventes, questo tipo di componimento ha il metro della canzone e pertanto non è collegabile al sirventes trobadorico. (it)
- Sirventes lub serventes, także sirventois – rodzaj pieśni popularnej w poezji prowansalskiej pisanej przez trubadurów i truwerów w stylu canso. Tematyka sirventes związana była z moralnością, polityką i literaturą; zazwyczaj miała też charakter satyryczny i pisana była z perspektywy (sirven – servant, "sługa"). Częstym zjawiskiem było wykorzystywanie już istniejących melodii (rodzaj kontrafaktury). Najsłynniejsze sirventes napisane zostały przez Bertrana de Born. (pl)
- Сирве́нта, сирвенте́с — один из важнейших жанров поэзии трубадуров XII—XIII вв. Формой напоминала любовную кансону, но отличалась поднимаемыми в ней темами. Главными в сирвенте являлись вопросы общественно-политические, религии, морали, личные выпады поэта против его врагов («персональные» сирвенты). Одним из представителей политической сирвенты является Бертран де Борн. Весьма популярная традиция обмена сирвентами (поэтического спора по различным вопросам) со временем создала специальный диалогический жанр — прение. Сирвента стала стилевой и формальной моделью для шпрухов миннезингеров. (ru)
- Un sirventès o sirventés és un gènere de la poesia trobadoresca, condicionat pel contingut. Després de la cansó, és el gènere més estès entre la poesia trobadoresca conservada. S'anomena així perquè se servia de la melodia d'una cançó ja existent. Això era així per raons de temps, d'oportunitat en la seva aparició i perquè fos fàcilment recordada per tothom, ja que la gent coneixia la música i només li calia aprendre la lletra i la música coneguda contribuïa també a la seva difusió. A continuació un sirventès de Guillem de Berguedà contra : (ca)
- Das Sirventes (von prov. sirven „Diener, Kriegsknecht“, etwa „Dienergedicht“; auch nordfrz. Serventois und ital. Serventese) ist eine der wichtigsten Gattungen der altokzitanischen Trobadordichtung des Mittelalters. Es war ursprünglich weder inhaltlich noch durch eine Strophenform festgelegt – die Form der Kanzone kam oft vor, war aber nicht zwingend erforderlich – und trägt seinen Namen daraus, dass es als Auftragsdichtung verfasst wurde. Neben einfacheren Strophenformen von drei oder vier Zeilen mit verketteten Reimen nahm das Sirventes später auch die kunstvolle Canso-Form an. Es ist als Vorstufe zu Dantes Terzinen zu sehen. Die Bezeichnung Sirventes wurde ab der Mitte des 12. Jahrhunderts nur noch für die scherzhaften, satirischen oder moralisch-politischen Schelt- und Rügelieder der S (de)
- El sirventés es una composición poética propia de la literatura occitana, o trovadoresca, desde el punto de vista formal semejante a la de la canción (occitano cançon), pero de muy diferente temática. Formalmente, suele constar de entre 5 y 7 coblas y una tornada (igual que la cansó). En cuanto al contenido, se trata de un poema de circunstancias, generalmente satírico, que puede tratar en principio cualquier tema (moral, político, de crítica literaria), salvo el amor. Según su asunto, Martín de Riquer dividió los sirventés en cuatro categorías:
* Datos: Q202208 (es)
- Le sirvente ou sirventès ou sirventés est un poème à caractère satirique, politique ou moral que chantaient, en langue occitane, les troubadours des XIIe et XIIIe siècles. Très en faveur dans la poésie en ancien occitan des XIIe et XIIIe siècles, le sirvente est le premier genre à distinguer dans cette poésie. Ces satires, qui étaient ordinairement divisées en couplets et destinées à être chantées comme les autres poèmes, s’attaquent aux princes, à la noblesse, au clergé, au Saint-Siège lui-même, en général aux personnes, aux événements, aux mœurs. (fr)
- The sirventes or serventes (Old Occitan [siɾvenˈtes]), sometimes translated as "service song", was a genre of Old Occitan lyric poetry practiced by the troubadours. The name comes from sirvent ('serviceman'), from whose perspective the song is allegedly written.Sirventes usually (possibly, always) took the form of parodies, borrowing the melody, metrical structure and often even the rhymes of a well-known piece to address a controversial subject, often a current event. The original piece was usually a canso, but there are sirventes written as contrafacta of (at least) sestinas and pastorelas. (en)
- Een sirvente (Provençaals: dienend) was een Provençaals middeleeuws lied, dat door troubadours speciaal voor hun broodheren werd gezongen. De sirvente kende geen vaste vorm. Het kon een coupletlied zijn, of een strofisch lied, of een geheel vrije vorm hebben. De inhoud betrof doorgaans een spottekst op of een lofdicht voor de aangesprokene. In de 14e eeuw waren de teksten vaak voorzien van een moralistische draai of een politieke connotatie. Ook religieuze onderwerpen kwamen aan bod. De bekendste schrijver/dichter van sirventes was (1140 - 1215). (nl)
- Сірве́нта, сірве́нтес (окс. sirventes) — один з найважливіших жанрів поезії трубадурів XII–XIII ст. Формою нагадувала любовну кансону, але відрізнялася тематично. Головними в сірвенті були суспільно-політичні, релігійні, моральні теми, особисті випади поета проти його ворогів («персональні» сірвенти). Існувало кілька різновидів персональної сірвенти: літературно-пародійні (висміювання побратимів-трубадурів), похвальба — жартівлива пісня, в якій трубадур часто іронічно перераховує свої чесноти, плач — на славу чеснот особи, яку оплакують: покровителя, трубадура, дами. Моралізаторські сірвенти вперше зустрічаються у Маркабрюна. Сірвенти на політичні теми з закликами до війни або, навпаки, до миру та з осудом ворогів були одним з найпоширеніших видів жанру. Знаменитим майстром політичної сірв (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)