Sovij (Lithuanian: Sovijus) is a character in a Baltic myth recorded in the Russian translation of Chronography by the Byzantine chronicler John Malalas (1261). According to the myth, Sovij was the instigator of the ancient Baltic tradition of burning the deceased and the subsequent rituals of sacrifice for the Baltic gods of Andajus, Perkūnas, Žvorūnė, and Teliavelis. His other purpose was also the escort of dead souls to the underworld, akin to the ancient Egyptian Anubis and ancient Greek Charon.
Attributes | Values |
---|
rdf:type
| |
rdfs:label
| - Sovij (en)
- Совий (ru)
- Совій (uk)
|
rdfs:comment
| - Sovij (Lithuanian: Sovijus) is a character in a Baltic myth recorded in the Russian translation of Chronography by the Byzantine chronicler John Malalas (1261). According to the myth, Sovij was the instigator of the ancient Baltic tradition of burning the deceased and the subsequent rituals of sacrifice for the Baltic gods of Andajus, Perkūnas, Žvorūnė, and Teliavelis. His other purpose was also the escort of dead souls to the underworld, akin to the ancient Egyptian Anubis and ancient Greek Charon. (en)
- Совій — в литовській міфології провідник душ у царство мертвих, винахідник традиції трупоспалення. Сюжет про Совія відомий по вставці 1261, зробленої західноруським переписувачем до руського перекладу «Хроніки» Івана Малали. Піймавши одного разу кабана, він віддав дев'ять його селезінок синам, щоб вони спекли їх. Діти з'їли селезінки. Розгніваний Совій вирішив спуститися в пекло, куди він зміг увійти лише через — їх йому вказав один із синів. Потім цей син вирушив на пошуки батька і, знайшовши його, поховав в землі. На ранок Совій повстав із землі та повідав синові, що його поїдають хробаки та гади. Тоді син поклав тіло Совія в дерево, і на ранок той повідомив, що був роз'їдений комарами та бджолами. Лише після спалення Совій заспокоївся. У тексті Совій названий провідником у . (uk)
- Совий — в литовской мифологии проводник душ в царство мёртвых, изобретатель традиции трупосожжения. Сюжет о Совии известен по вставке 1261 года, сделанной западнорусским переписчиком к русскому переводу «Хроники» Иоанна Малалы. Поймав однажды кабана, он отдал девять его селезёнок сыновьям, чтобы они испекли их. Дети съели селезёнки. Разгневанный Совий решил спуститься в ад, куда он смог войти только через девятые ворота — их ему указал один из сыновей. Затем этот сын отправился на поиски отца и, найдя его, похоронил в земле. На утро Совий восстал из земли и поведал сыну, что изъеден червями и гадами. Тогда сын положил тело Совия в дерево, и наутро тот сообщил, что был изъеден комарами и пчёлами. Лишь после сожжения Совий успокоился. В тексте Совий назван проводником в царство мёртвых. (ru)
|
dct:subject
| |
Wikipage page ID
| |
Wikipage revision ID
| |
Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
sameAs
| |
dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
has abstract
| - Sovij (Lithuanian: Sovijus) is a character in a Baltic myth recorded in the Russian translation of Chronography by the Byzantine chronicler John Malalas (1261). According to the myth, Sovij was the instigator of the ancient Baltic tradition of burning the deceased and the subsequent rituals of sacrifice for the Baltic gods of Andajus, Perkūnas, Žvorūnė, and Teliavelis. His other purpose was also the escort of dead souls to the underworld, akin to the ancient Egyptian Anubis and ancient Greek Charon. (en)
- Совий — в литовской мифологии проводник душ в царство мёртвых, изобретатель традиции трупосожжения. Сюжет о Совии известен по вставке 1261 года, сделанной западнорусским переписчиком к русскому переводу «Хроники» Иоанна Малалы. Поймав однажды кабана, он отдал девять его селезёнок сыновьям, чтобы они испекли их. Дети съели селезёнки. Разгневанный Совий решил спуститься в ад, куда он смог войти только через девятые ворота — их ему указал один из сыновей. Затем этот сын отправился на поиски отца и, найдя его, похоронил в земле. На утро Совий восстал из земли и поведал сыну, что изъеден червями и гадами. Тогда сын положил тело Совия в дерево, и наутро тот сообщил, что был изъеден комарами и пчёлами. Лишь после сожжения Совий успокоился. В тексте Совий назван проводником в царство мёртвых. Племя, которое сжигает своих мертвых, называется Совица - это название применялось к литовцам, ятвягам и пруссам. Миф о Совии связан с Солнцем, связывая пойманного вепря и огонь с солярными элементами. Девять селезёнок вепря символизируют девять ворот в потусторонний мир. Необходимо отметить, что по селезёнке вепря литовцы гадали, каким будет следующий год. Таким образом, имя Совия исследователи связывают со славянским богом Сварогом, соответствующим греческим богам кузнецу Гефесту и его сыну - Гелиосу-Солнцу, отмечая, что и само его имя близко с литовским корнем для обозначения солнца. (ru)
- Совій — в литовській міфології провідник душ у царство мертвих, винахідник традиції трупоспалення. Сюжет про Совія відомий по вставці 1261, зробленої західноруським переписувачем до руського перекладу «Хроніки» Івана Малали. Піймавши одного разу кабана, він віддав дев'ять його селезінок синам, щоб вони спекли їх. Діти з'їли селезінки. Розгніваний Совій вирішив спуститися в пекло, куди він зміг увійти лише через — їх йому вказав один із синів. Потім цей син вирушив на пошуки батька і, знайшовши його, поховав в землі. На ранок Совій повстав із землі та повідав синові, що його поїдають хробаки та гади. Тоді син поклав тіло Совія в дерево, і на ранок той повідомив, що був роз'їдений комарами та бджолами. Лише після спалення Совій заспокоївся. У тексті Совій названий провідником у . (uk)
|
prov:wasDerivedFrom
| |
page length (characters) of wiki page
| |
foaf:isPrimaryTopicOf
| |
is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
is Wikipage redirect
of | |
is foaf:primaryTopic
of | |