| rdfs:comment
| - En música, la tonalitat o sistema tonal és un sistema jeràrquic de relacions harmòniques i melòdiques que s'estableix entre les notes musicals, el qual s'utilitza a la des del segle xvii fins a l'actualitat. Per extensió, s'utilitza també el mot de tonalitat en referir-se a una escala musical i la seva tònica, com ara do major, re menor, etc. Aquest sistema és la base del discurs musical occidental al llarg dels últims segles, fins a la irrupció dels corrents atonalistes del segle XX (ca)
- Tonalität ist in der Musik ein System hierarchischer Tonhöhenbeziehungen, die auf einen Grundton (als „Zentrum“ einer Tonleiter) beziehungsweise eine Tonika (Zentrum einer Tonart) bezogen sind. (de)
- Tonaleco estas la karaktero de muzikoverkita kun hierarkiaj rilatojde tonaltoj, ritmoj, kaj akordojal "centro" aŭ toniko. Toniko estas fojeuzata sendistinge kun tonalo. La terminontonalité prunteprenis de (1821, ) en 1840 (Reti, 1958; Judd, 1998; Dahlhaus). (eo)
- Nella teoria musicale, la tonalità è un sistema di principi armonici e melodici che ordinano le note e gli accordi in una gerarchia di percepite relazioni, equilibri e tensioni. (it)
- 調性音楽（ちょうせいおんがく）は、19世紀終盤又は20世紀初頭以降の「無調音楽」の登場により、その対の概念として整備された音楽上の概念であり、狭義には長調または短調による機能和声に基づいた音楽を指し、広義には何らかの中心音が存在する音組織に基づいた音楽のことをいう。西洋16世紀のポリフォニー音楽の複雑化は、結局技法の困難さと共に中心音を浮かび上がらせる結果となり、17世紀の器楽曲の発展によって調性音楽が生まれることとなった。当初は、狭義の用法のみを調性音楽として旋法性は排除されていたが、現代では旋法も包括して調性音楽とする広義の用法も定着している。長調や短調、教会旋法や非西洋の民族旋法などを含め、中心音の存在する音組織のことを包括し調性と呼ぶことも多い。 (ja)
- Tonalność – rodzaj systemu dźwiękowego zakładającego hierarchiczne relacje między dźwiękami oraz współbrzmieniami. Podstawowym założeniem tonalności jest istnienie dźwięku podstawowego, centrum tonalnego, do którego w procesie kontinuum muzycznego ciążą wszystkie inne dźwięki. (pl)
- Tonalitet, ett inordnande i en särskild tonart, med centralton och centralklang som huvudbegrepp, med hit hörande förhållanden mellan melodier och harmonier i till exempel kadenseringen. I dur- och molltonarterna leder kadensbildningen till tonikaklangens jämviktsläge. Tillfälliga utvikningar är inte uteslutna; mera definitiva sådana kallas modulationer. I nyare musik frångås ofta principen om ett tonalt centrum: bitonalitet innebär två sådana, polytonalitet flera. Atonalitet innebär tonalitetens totala upplösning; ackorden får "absolut" klang utan funktionskaraktär. (sv)
- 调性（Tonality）是调的主音和调式类别的总称，例如，以C为主音的大调式，其调性即是“C大调”，以a为主音的小调式，其调性就是“a小调”等。以此类推，一般音乐中主要有24个调性。 (zh)
- Тонáльність — звуковисотне положення ладу, у ширшому сенсі — ієрархічна система висотних зв'язків, центральною категорією якої є тоніка. Тональності отримують назви за їх основним тоном («тонікою») та нахилом ладу («мажор» або «мінор»). Уперше поняття тональності було придумане О.-Е. Хороном (1810) й популяризоване Ф.-Ж. Фетісом (1830-ті — 1840-ві). Поняття також описав французький музикознавець Ф.-Л.-Ж. Кастиль-Блаз (1821), як «властивість музичного ладу, що виражається у використанні його суттєвих ступенів». Протягом наступних століть як тональні системи, так і саме поняття тональності зазнали еволюції. (uk)
- النغمية هي ترتيب حدة و/أو تآلف العمل الموسيقي في تسلسل هرمي للعلاقات والاستقرار والجاذبية والاتجاه. في هذا التسلسل الهرمي، تُسمى الحدة الفردية أو التآلف الثالوثي، الذي يتمتع بأكبر قدر من الاستقرار، بنغمة القرار. يشير أصل تآلف نغمة القرار إلى الاسم المُعطى للمفتاح الموسيقي؛ لذلك في مفتاح سي ميجور، تشير نوتة سي إلى كل من قرار المقياس وأصل تآلف القرار (الذي هو سي إي جي). غالبًا ما تبدأ أغاني موسيقى الفولك البسيطة وتنتهي بنوتة قرار موسيقية. الاستخدام الأكثر شيوعًا للمصطلح «هو لتحديد ترتيب الظواهر الموسيقية حول قرار مرجعي في الموسيقى الأوروبية بين عامي 1600 و1910 تقريبًا» (هايير 2001). قد تستخدم أو تتجنب الموسيقى الكلاسيكية المعاصرة بين عام 1910 والعقد الأول من القرن الحادي والعشرين أي نوع من النغمية - لكن الانسجام في كل الموسيقى الغربية الشائعة تقريبًا يظل نغميًا. يتضمن الانسجام في موسيقى الجا (ar)
- Tonalita označuje vztahový řád mezi tóny v melodickém a harmonickém významu. Jako tonalita je v evropské hudbě označována dur-mollová tonalita, ostatní hierarchická uspořádání tónového materiálu bývají označována jako modalita. Hlavní význam v dur-mollové tonalitě má tónika a pak také příbuzné tóny (z harmonického hlediska akordy) dominanta a subdominanta. Zvláštní funkci má tzv. citlivý tón. Polytonalitou rozumíme vztah k několika tonálním centrům současně (souznění dvou nebo více tónin). V protikladu k tonalitě stojí atonalita. (cs)
- Ο μουσικολογικός όρος Τονικότητα υποδηλώνει τη χαρακτηριστική τάση της μουσικής γλώσσας να οργανώνεται στη βάση ενός ηχητικού πόλου έλξης, το επονομαζόμενο τονικό κέντρο. Ο όρος αυτός βρήκε εφαρμογή στην κλασική μουσική παραγωγή της δυτικής Ευρώπης από το 17ο μέχρι τον 19ο αιώνα, αλλά και σήμερα από την (τονική) τζαζ μουσική μέχρι τις εμπορικές δημιουργίες της ποπ και ροκ μουσικής. Αντιθέτως, στα πιο εμπορικά, ευρωπαϊκά μουσικά είδη της σημερινής εποχής, η έννοια της Τονικότητας διατηρείται στη συντριπτική πλειοψηφία των μουσικών δημιουργιών. (el)
- En el ámbito de la música, el término tonalidad puede hacer referencia a dos conceptos diferentes, aunque relacionados:
* La tonalidad, entendida como tonalismo o sistema tonal (en inglés, tonality), implica una determinada organización jerárquica de las relaciones entre las diferentes alturas en función de la consonancia sonora con respecto al centro tonal o tónica, que es una nota, su acorde y su escala diatónica. El grado de consonancia se denomina «función tonal» o «diatónica», cuyo parámetro fundamental es el intervalo que cada nota forma a partir de la nota tónica. Este sistema es el predominante en la música de origen europeo desde el siglo XVI al XIX.
* La tonalidad, entendida más específicamente como tonalidad o clave de una obra musical (en inglés, key), es decir, la tónica, ju (es)
- Tonalitate tonika izeneko nota nagusi baten inguruan musika lan bat egituratzeko sistema. Oro har, erdigune den tonu nagusi batera aldizka itzultzen den mendebaleko eta mendebalekoa ez den edozein musikak tonalitatean hartzen du oinarria. Zehatzago, 1650-1900. urteetan mendebaleko musika gehienean nagusitu zen nota, akorde eta tonuen arteko harreman sistema. Batzuetan, tonalitate maior edo minor deitzen zaio sistema honi, doinuak eta akordeak egin ahal izateko maior edo minor eskalako notak erabiltzen dituelako (hots, bost tonu oso eta bi tonuerdi dituztenak), eta nota laguntzaileak edo kromatikoak. Tonu bereko noten edo akordeen artean harreman sendo eta ahulak daude tonikari eta tonika horren gainean egindako akordeari dagokienez. Tonu harremanetan oinarritzen den sistema honek tentsioa (eu)
- En musique, une tonalité est le ton appartenant au mode majeur ou au mode mineur utilisé dans une œuvre. Plus généralement, la tonalité est le langage musical utilisé en occident entre le XVIIIe siècle et le XIXe siècle. Une tonalité se définit comme une gamme de huit notes, désignée par sa tonique (appartenant à l'échelle diatonique) et son mode (majeur ou mineur), par exemple : la « tonalité de sol majeur ». La différence entre le mode majeur et le mode mineur repose sur la position des tons et des demi-tons dans l'échelle diatonique. (fr)
- Tréith ceoil a scríobhtar i ngléas, is é sin, le hairde ar leith mar phointe cluasach tagartha (bunaithe go daingean ag tús is deireadh, de ghnáth) agus láir na ngléasanna eile ag claonadh ina threo. Ó thaobh teoirice de, is í cloch coirnéil na tonúlachta na mórscalaí is na mionscálaí diatonacha, ina mbíonn na hairdí gaolmhar le tonach nó nóta gléis, ionas go bhfuil na hidirchéimeanna idir dhá chéim ar an scála mar an gcéanna, is cuma cén nóta a fheidhmíonn mar thonach. Ní cheadaíonn tonúlacht ach dhá mhodh (modh mór is modh beag), ach is féidir gach ceann acu seo a nochtadh le 12 ghléas cheadaithe, gach ceann gaolmhar le chéile i gcóras cliarlathach, bunaithe ar an oiread nótaí diatonacha atá i gcomhar acu. Tháinig an tonúlacht in ionad na módúlachta sa 16ú-17ú céad, agus d'fheidhmigh mar (ga)
- Tonality is the arrangement of pitches and/or chords of a musical work in a hierarchy of perceived relations, stabilities, attractions and directionality. In this hierarchy, the single pitch or triadic chord with the greatest stability is called the tonic. The root of the tonic chord forms the name given to the key, so in the key of C major, the note C is both the tonic of the scale and the root of the tonic chord (which is C–E–G). Simple folk music songs often start and end with the tonic note. The most common use of the term "is to designate the arrangement of musical phenomena around a referential tonic in European music from about 1600 to about 1910". Contemporary classical music from 1910 to the 2000s may practice or avoid any sort of tonality—but harmony in almost all Western popular (en)
- 조성(調性, tonality)이 있는 음악은 음악에 쓰이는 화성이나 멜로디가 하나의 음 또는 하나의 화음을 중심으로 하여 일정한 음악관계를 가지고 있을 경우를 말한다. 따라서 조성이란 음악이 경과하는 속에서 볼 수 있는 음 현상이며, 중심이 되는 음과 화음의 지배가 그 음악에 있느냐 없느냐에 따라 그 음악의 조성이 있느냐 없느냐가 결정된다. 그리고 그 같은 중심이 되는 음을 '으뜸음(主音)', 화음을 '으뜸화음(主和音)'이라 한다. 예를 들어 다장조라 하면 다음을 으뜸음으로 한 장음계로써 단적으로 나타낼 수 있다. 그리고 음계를 바탕으로 하여 작곡하면 다음을 으뜸음으로 한 조성을 가지는 음악을 만들기 쉽다. 조성이라는 말은 본래 기능화성에서의 조(調)의 확대개념으로서 19세기 초에 생긴 개념이다. 그러나 20세기 초의 기능화성을 바탕으로 하지 않은 음악의 출현으로, 또 한편으로 민속음악이나 오랜 중세음악의 연구로 조성의 개념은 더욱 확대하였다. 결국 이 음악에서는 기능화성을 쓰고 있지는 않으나, 분명히 으뜸음에 상당하는 것이 있으며 으뜸음의 지배성이 인정되기 때문이다. 따라서 조성이라고 하였을 때 현재 두 가지 해석이 있다. (ko)
- In de muziekleer is tonaliteit een hiërarchisch stelsel van tonen of akkoorden met betrekking tot een grondtoon, die het van de compositie is. Tonaliteit is de kenmerkende eigenschap van tonale muziek en komt tot uiting in zowel melodie als harmonie. Het is de muzikale perceptie (ervaring), die wordt bewerkstelligd door de onderlinge verhoudingen van de tonen ten opzichte van elkaar en de grondtoon (tonica) van de gebruikte toonsoort. De tonica wordt ervaren als het tooncentrum: de spil van melodie en harmonie en daarmee het terugkerende fundament van oplossing en spanningsloosheid. (nl)
- Tonalidade, em referência às escalas maiores e às menores, é a hierarquização interna das notas dessas escalas, onde algumas notas ou graus das escalas têm preponderância sobre as outras. Assim, todas as notas e, por consequência, os acordes representam as funções de tônica, que é a sensação de final ou de repouso dentro da música; de subdominante, que é a sensação de tensão crescente; e de dominante (música) que, ao mesmo tempo representa a tensão máxima na nota musical, por suas notas serem totalmente diversas da tônica, e é, também, a preparação para a tônica, marcando o início do retorno. (pt)
- Тона́льность (фр. tonalité, от греч. τόνος — напряжение, натяжение; от лат. tonus тон) в учении о гармонии: 1.
* Принцип лада, центральной категорией которого является тоника. Остальные категории и функции тональности (прежде всего, доминанта и субдоминанта) прямо или косвенно связаны с тоникой. «Система функциональных отношений иерархически централизована, и тоника пронизывает всю гармоническую структуру». 2.
* Высотное положение мажорного или минорного лада. В обозначении тональности указывается тоника (она же — основной тон тонического трезвучия) и лад, например: C-dur (до мажор), Fis-dur (фа-диез мажор), a-moll (ля минор), es-moll (ми-бемоль минор) и т. п. (ru)
|
.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)