| rdfs:comment
| - The Ultra DMA (Ultra Direct Memory Access, UDMA) modes were the fastest method used to transfer data through the ATA hard disk interface, usually between the computer and an ATA device. UDMA succeeded Single/Multiword DMA as the interface of choice between ATA devices and the computer. There are eight different UDMA modes, ranging from 0 to 6 for ATA (0 to 7 for CompactFlash), each with its own timing. Modes faster than UDMA mode 2 require an 80-conductor cable to reduce data settling times, lower impedance and reduce crosstalk. (en)
- UDMA, Ultra DMA (od Ultra Direct Memory Access), inaczej ATA lub ATAPI albo PATA – standard interfejsu transferu danych między pamięcią RAM a dyskami twardymi, w którym stosowany jest równoległy przesył danych. Ze względu na ograniczenia technologiczne nie jest już dalej rozwijany i został zastąpiony przez SATA. (pl)
- Ultra DMA (Ultra Direct Memory Access, UDMA) — метод передачи данных через ATA контроллер, например, между компьютером и жёстким диском. Данный метод позволил достичь значительно большей скорости передачи данных по сравнению с ранее использовавшимися методами PIO и /, став предпочтительным способом подключения ATA устройств к компьютеру. При использовании Ultra DMA обеспечивается контроль целостности передаваемых данных с помощью CRC. Метод поддерживает 8 режимов, отличающихся скоростями передачи данных, из которых режимы 0 — 6 используются ATA устройствами, а режимы 0 — 7 устройствами CompactFlash. (ru)
- UDMA (Abkürzung für Ultra-Direct Memory Access) ist ein Zugriffsprotokoll des ATA-Standards, das festlegt, wie Daten zwischen dem Controller einer ATA-Festplatte und dem Arbeitsspeicher übertragen werden. Es handelt sich um ein Nachfolgeprotokoll des PIO-Modus. Den Anfang machte UDMA33. Um die Übertragungsrate zu erhöhen, wurde die Signalrate verdoppelt. Das ist möglich, da sowohl an den steigenden als auch an den fallenden Flanken des Taktsignals Daten übertragen werden. Dadurch stieg die Datenübertragung von 33 MB/s auf zunächst 66 MB/s. (de)
- Спочатку контролер жорсткого диска IBM PC / AT не підтримував DMA, і вимагав передачі всіх даних дискового введення / виведення інструкціями REP INSW / REP OUTSW через порт 0x1f0. На початку 90х років диски MFM / RLL вимерли, змінившись дисками IDE, але регістровий інтерфейс ПЗ до контролера не змінився. Низька продуктивність такого контролера стала серйозною проблемою, особливо на системах PCI. Крім вимоги декількох циклів PCI на 2 байти переданих даних, це призводило до завантаження процесора дисковим введенням-виведенням. (uk)
|
| has abstract
| - UDMA (Abkürzung für Ultra-Direct Memory Access) ist ein Zugriffsprotokoll des ATA-Standards, das festlegt, wie Daten zwischen dem Controller einer ATA-Festplatte und dem Arbeitsspeicher übertragen werden. Es handelt sich um ein Nachfolgeprotokoll des PIO-Modus. UDMA wie auch DMA ermöglichen es der Festplatte, Daten unter Verwendung eines DMA-Controllers direkt vom bzw. zum Arbeitsspeicher zu übertragen, ohne dabei den Prozessor zu benutzen. Dadurch wird das System entlastet. Beim Bus Mastering übernimmt der Festplattencontroller selbst die Aufgabe eines DMA-Controllers. Die verschiedenen Standards sind UDMA33, UDMA66, UDMA100, UDMA133 usw. und geben die theoretisch zu erreichende Datentransferrate in MByte/s (MB/s) an. Den Anfang machte UDMA33. Um die Übertragungsrate zu erhöhen, wurde die Signalrate verdoppelt. Das ist möglich, da sowohl an den steigenden als auch an den fallenden Flanken des Taktsignals Daten übertragen werden. Dadurch stieg die Datenübertragung von 33 MB/s auf zunächst 66 MB/s. Um die Korrektheit der Daten zu gewährleisten, wurde mit UDMA Zyklische Redundanzprüfung (CRC-Check) eingeführt. Oft wird auch der UDMA-Modus angegeben. Hier gelten die folgenden Entsprechungen: Für Transferraten größer 33,3 MB/s (also ab UDMA Mode 3) ist ein feineres, 80-adriges Flachbandkabel nötig, in dem jede zweite Ader auf Masse gelegt ist, was die Signal-Adern besser voneinander abschirmt und die höhere Geschwindigkeit erst möglich macht. Die Stecker haben wie gewohnt 40 Pole, der Hostadapter-seitige Stecker hat jedoch eine besondere Kodierung, an der der ATA-Hostadapter erkennen kann, dass ein solches Kabel benutzt wird. Erst dann schaltet er die schnelleren Modi von größer 33,3 MB/s frei. Verwendet man das alte, 40-adrige Kabel, so warnen (manche) BIOS-Varianten und verweigern höhere Modi. Bei den 80-adrigen Kabeln ist zur Kennzeichnung des Hostadapter-seitigen Kabelendes der Stecker an diesem Ende blau. Beim Anschluss der ATA/ATAPI-Geräte mit einem solchen Kabel ist deshalb darauf zu achten, dass das blaue Kabelende an die Hauptplatine bzw. den ATA-Hostadapter angeschlossen wird. Für die Bedeutung des schwarzen und des grauen Steckers am ATA-Kabel siehe ATA-Kabel: Farben der Stecker. (de)
- The Ultra DMA (Ultra Direct Memory Access, UDMA) modes were the fastest method used to transfer data through the ATA hard disk interface, usually between the computer and an ATA device. UDMA succeeded Single/Multiword DMA as the interface of choice between ATA devices and the computer. There are eight different UDMA modes, ranging from 0 to 6 for ATA (0 to 7 for CompactFlash), each with its own timing. Modes faster than UDMA mode 2 require an 80-conductor cable to reduce data settling times, lower impedance and reduce crosstalk. (en)
- UDMA, Ultra DMA (od Ultra Direct Memory Access), inaczej ATA lub ATAPI albo PATA – standard interfejsu transferu danych między pamięcią RAM a dyskami twardymi, w którym stosowany jest równoległy przesył danych. Ze względu na ograniczenia technologiczne nie jest już dalej rozwijany i został zastąpiony przez SATA. (pl)
- Ultra DMA (Ultra Direct Memory Access, UDMA) — метод передачи данных через ATA контроллер, например, между компьютером и жёстким диском. Данный метод позволил достичь значительно большей скорости передачи данных по сравнению с ранее использовавшимися методами PIO и /, став предпочтительным способом подключения ATA устройств к компьютеру. При использовании Ultra DMA обеспечивается контроль целостности передаваемых данных с помощью CRC. Метод поддерживает 8 режимов, отличающихся скоростями передачи данных, из которых режимы 0 — 6 используются ATA устройствами, а режимы 0 — 7 устройствами CompactFlash. (ru)
- Спочатку контролер жорсткого диска IBM PC / AT не підтримував DMA, і вимагав передачі всіх даних дискового введення / виведення інструкціями REP INSW / REP OUTSW через порт 0x1f0. На початку 90х років диски MFM / RLL вимерли, змінившись дисками IDE, але регістровий інтерфейс ПЗ до контролера не змінився. Низька продуктивність такого контролера стала серйозною проблемою, особливо на системах PCI. Крім вимоги декількох циклів PCI на 2 байти переданих даних, це призводило до завантаження процесора дисковим введенням-виведенням. Для вирішення проблеми ряд компаній, у тому числі Intel, розробили контролери IDE з підтримкою DMA. Контролери були і є несумісні за ПЗ між різними виробниками, хоча сумісність всіх Intel IDE / ATA / SATA знизу вгору більш-менш підтримується. Також особливістю цієї підтримки є використання нових команд протоколу IDE / ATA, а значить, і вимога підтримки DMA не тільки контролером, а й самим жорстким диском. Близько 2000 року підтримка DMA по шині IDE / ATA розвинулася в бік збільшення тактової частоти шини, що зажадало нового типу кабелю від контролера до диску з подвоєним числом провідників меншого розміру. Ця технологія називалася Ultra DMA (UDMA). Багато операційних систем вимагали дій адміністратора для використання IDE DMA. Так, наприклад, стандартні ядра Linux до приблизно 2004 року не мали такої підтримки, було потрібно перестроювання ядра з відредагованим файлом конфігурації. У сімействі Windows підтримка IDE DMA з'явилася спочатку тільки для Intel в пакетах оновлень до Windows NT4, і вимагала на більшості систем ручного редагування реєстру для задіяння. У Windows 2000 ця вимога зникла, але з'явилася вимога обов'язкової вписки[що це?] навіть не-завантажувальних дисків в BIOS і обов'язкового виставлення режиму DMA для них в налаштуваннях BIOS. Ці налаштування BIOS ставали видимі ядру ОС через технологію ACPI, і ОС не дозволяла включити DMA для диска, що не вписаного в BIOS. Для порівняння: NT4 підтримувала і довільний розмір диска, і DMA без вписки диска в BIOS. У системах Linux для включення або виключення IDE DMA вручну може застосовуватися команда hdparm . Сучасні версії ядра автоматично включають DMA режим, що можна спостерігати в повідомленнях налагодження (рядки виду ata1.00: configured for UDMA/133 або hda: UDMA/33 mode selected). (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)