This HTML5 document contains 293 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

Prefix	IRI
dbpedia-da	http://da.dbpedia.org/resource/
dbpedia-el	http://el.dbpedia.org/resource/
dbt	http://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-no	http://no.dbpedia.org/resource/
wikipedia-en	http://en.wikipedia.org/wiki/
n23	http://www.springernature.com/scigraph/things/subjects/
dbpedia-bg	http://bg.dbpedia.org/resource/
n36	http://hy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fi	http://fi.dbpedia.org/resource/
dbr	http://dbpedia.org/resource/
dbpedia-sh	http://sh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ar	http://ar.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ms	http://ms.dbpedia.org/resource/
dbpedia-et	http://et.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fr	http://fr.dbpedia.org/resource/
n7	http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
skos	http://www.w3.org/2004/02/skos/core#
dbpedia-mk	http://mk.dbpedia.org/resource/
dcterms	http://purl.org/dc/terms/
dbpedia-cs	http://cs.dbpedia.org/resource/
rdfs	http://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
rdf	http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
n10	http://dbpedia.org/resource/File:
dbp	http://dbpedia.org/property/
dbpedia-eu	http://eu.dbpedia.org/resource/
xsdh	http://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-id	http://id.dbpedia.org/resource/
dbpedia-uk	http://uk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sr	http://sr.dbpedia.org/resource/
dbo	http://dbpedia.org/ontology/
dbpedia-pt	http://pt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hu	http://hu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ja	http://ja.dbpedia.org/resource/
n52	http://riodb01.ibase.aist.go.jp/sdbs/cgi-bin/
dbc	http://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-de	http://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pl	http://pl.dbpedia.org/resource/
n45	https://web.archive.org/web/20110904091402/http:/www2.dq.fct.unl.pt/qoa/jas/
dbpedia-ru	http://ru.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ro	http://ro.dbpedia.org/resource/
wikidata	http://www.wikidata.org/entity/
gold	http://purl.org/linguistics/gold/
dbpedia-af	http://af.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nl	http://nl.dbpedia.org/resource/
n40	https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-sl	http://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-it	http://it.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ca	http://ca.dbpedia.org/resource/
prov	http://www.w3.org/ns/prov#
foaf	http://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-simple	http://simple.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zh	http://zh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ko	http://ko.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fa	http://fa.dbpedia.org/resource/
freebase	http://rdf.freebase.com/ns/
dbpedia-es	http://es.dbpedia.org/resource/
owl	http://www.w3.org/2002/07/owl#

Statements

Subject Item

dbr:Infrared_spectroscopy

rdfs:label

Espectroscòpia infraroja Espectroscopía infrarroja Φασματοσκοπία υπερύθρου 적외선 분광법 Infrared spectroscopy Spektroskopia w podczerwieni Infrarotspektroskopie Spettroscopia infrarossa Інфрачервона спектроскопія Infragorrien espektroskopia Infraroodspectroscopie Инфракрасная спектроскопия 红外光谱学 Spektroskopi inframerah Infračervená spektroskopie Espectroscopia de infravermelho 赤外分光法 Spectroscopie infrarouge مطيافية الأشعة تحت الحمراء

rdfs:comment

Infračervená (IČ) spektroskopie (InfraRed (IR) spectroscopy) je spektroskopická metoda analytické chemie patřící mezi metody elektromagnetické spektroskopie. Je to kvalitativní metoda, která poskytuje velice přesnou identifikaci izolované látky, a také kvantitativní metoda. Инфракра́сная спектроскопи́я (колебательная спектроскопия, средняя инфракрасная спектроскопия, ИК-спектроскопия, ИКС) — раздел спектроскопии, изучающий взаимодействие инфракрасного излучения с веществами. Инфракрасная спектроскопия является ценным аналитическим методом и служит для исследования строения органических молекул, неорганических и координационных, а также высокомолекулярных соединений. Основным прибором, используемым для подобных анализов, является инфракрасный спектрометр (дисперсионный или с преобразованием Фурье). مطيافية الأشعة تحت الحمراء أو علم الأطياف ما تحت الحمراء (بالإنجليزية: Infrared spectroscopy)‏: هو أحد فروع علم الأطياف الذي يتعامل مع المنطقة تحت الحمراء من الطيف الكهرومغناطيسي. ويشمل مجموعة من التقنيات، وأشهرها مطيافية الامتصاص (بالإنجليزية: Absorption spectroscopy)‏. وتستعمل هذه المطيافية في تعيين العناصر الكيميائية في المركبات قيد الدراسة. وهي تستخدم بصفة رئيسية في علم الفلك لمعرفة عناصر المواد الموجودة في مناطق معينة من الكون، كما لها استخدامات أخرى في نطاق التحليل الكيميائي. فبواسطة مطيافية الأشعة تحت الحمراء يمكم التعرف على، مثلا الميثيلين والتفرقة بين الألكينات والمواد العضوية العطرية . ويمكن الاطلاع على جدول الارتباط لمطيافية الأشعة تحت الحمراء الذي يبين خصائص مواد عديدة يمكنها إصدار وامتصاص أشعة تحت الحمراء تميزها، مثل بصمة الإصبع للإنسان. Spektroskopia w podczerwieni, spektroskopia IR (z ang. infrared spectroscopy) – rodzaj spektroskopii, w której stosuje się promieniowanie podczerwone. Najpowszechniej stosowaną techniką IR jest absorpcyjna spektroskopia IR, służąca do otrzymywania widm oscylacyjnych (choć w zakresie dalekiej podczerwieni obserwuje się także przejścia rotacyjne). Przy pomocy spektroskopii IR można ustalić, jakie grupy funkcyjne obecne są w analizowanym związku. 红外光谱学是光谱学中研究電磁波红外部分的分支。它包括了许多技术，到目前为止最常用的是吸收光谱学。同所有的分光镜技术一样，它可以被用来鉴别一种化合物和研究样品的成分。红外光谱学相关表见于文献，方便查找。 赤外分光法（せきがいぶんこうほう、infrared spectroscopy、 略称IR）とは、測定対象の物質に赤外線を照射し、透過（あるいは反射）光を分光することでスペクトルを得て、対象物の特性を知る方法のことをいう。対象物の分子構造や状態を知るために使用される。 Infragorrien espektroskopia molekulen bibrazio mailekin lotuta dago. Maila hauen arteko eszitazioak eragiteko, infragorrizko argiaren energia beharrezkoa da. Argi mota hau erabiliz gauzatzen den espektroskopiari espektroskopia infragorria deritzo, ala bibrazio espektroskopia. Azkenekoak, parte hartzen duten maila molekular motei aipua egiten dio. Lehenengoak, aldiz, hauen artean trantsizioak eragiteko behar den argi motari. Espektroskopia infragorria (bibrazio espektroskopia edo IR espektroskopia) elkartzen du erradiazio infragorriaren interakzioa materiarekin. Honetarako teknika asko biltzen dira, batez ere xurgapen espektroskopian oinarrituta. A espectroscopia no infravermelho (espectroscopia IV) é um tipo de espectroscopia de absorção, em que a energia absorvida se encontra na região do infravermelho do espectro eletromagnético. Como as demais técnicas espectroscópicas, ela pode ser usada para identificar um composto ou investigar a composição de uma amostra. La spectroscopie infrarouge (parfois désignée comme spectroscopie IR) est une classe de spectroscopie qui traite de la région infrarouge du spectre électromagnétique. Elle recouvre une large gamme de techniques, la plus commune étant un type de spectroscopie d'absorption. Comme pour toutes les techniques de spectroscopie, elle peut être employée pour l'identification de composés ou pour déterminer la composition d'un échantillon. Les tables de corrélation de spectroscopie infrarouge sont largement présentes dans la littérature scientifique. Інфрачерво́на спектроскопі́я, ІЧ спектроскопі́я — різновид молекулярної оптичної спектроскопії, оснований на взаємодії речовини з електромагнітним випромінюванням в ІЧ діапазоні: між червоним краєм видимого спектра (хвильове число 14000 см−1) і початком короткохвильового радіодіапазону (20 см−1). Найпоширенішим способом підготовки зразків для інфрачервоної спектроскопії є пресування зразку в таблетку з KBr. На основі ІЧ спектрів можна проводити якісний та кількісний аналіз речовини. Інфрачервона спектроскопія дозволяє отримувати спектри речовини у всіх її агрегатних станах. Spektroskopi inframerah merupakan suatu metode yang mengamati interaksi molekul dengan radiasi elektromagnetik yang berada pada daerah panjang gelombang 0.75 – 1.000 µm atau pada bilangan gelombang 13.000 – 10 cm−1. 적외선 분광법 (赤外線分光法) 또는 IR 분광법, 진동 분광법 전자기파 중 적외선 영역을 다루는 분광법을 의미한다. 적외선은 가시광선보다 더 긴 파장 값과 더 작은 진동수 값을 가진다. 적외선 분광법에서는 주로 흡수 분광법에 기반한 기술을 다루게 된다. 이 기술은 다양한 화학 물질들을 분석하고 연구하는 데에 이용할 수 있다. 고체 또는 액체일 수도, 기체일 수도 있는 주어진 시료에 대해서, 적외선 분광법이 다루는 방법이나 기술은 물질이 흡수하는 적외선 영역의 전자기파 스펙트럼을 얻기 위해 적외선 분광계(또는 광도계)라 부르는 기계를 이용한다. 요즘 사용하는 기본적인 IR 스펙트럼은 대개 수평 축에는 진동수나 파장을 표시하고, 수직 축에는 수평 축의 값에 해당하는 전자기파에 대한 물질의 흡광도(또는 투과도)를 표시한다. 적외선 스펙트럼들에서 사용되는 전형적인 주파수 단위로는 의 기호로 표시되는 센티미터의 역수 값(이를 파수라고 하기도 합니다)을 이용한다. 적외선의 파장 단위는 주로 마이크로미터 단위로 주어지며(전에는 이를 “마이크론”이라고 부르기도 했다), 기호는 의 기호를 이용하는데, 이는 파수의 역수와 관련이 있다. 이 기술을 이용하는 일반적인 실험 기기는 푸리에 변환 적외선 분광기이다. Infrared spectroscopy (IR spectroscopy or vibrational spectroscopy) is the measurement of the interaction of infrared radiation with matter by absorption, emission, or reflection. It is used to study and identify chemical substances or functional groups in solid, liquid, or gaseous forms. It can be used to characterize new materials or identify and verify known and unknown samples. The method or technique of infrared spectroscopy is conducted with an instrument called an infrared spectrometer (or spectrophotometer) which produces an infrared spectrum. An IR spectrum can be visualized in a graph of infrared light absorbance (or transmittance) on the vertical axis vs. frequency, wavenumber or wavelength on the horizontal axis. Typical units of wavenumber used in IR spectra are reciprocal cen Infraroodspectroscopie is een vorm van spectroscopie die werkt met het infrarode deel van het elektromagnetisch spectrum. Infraroodspectroscopie is een vorm van molecuulspectroscopie, een techniek waarmee de structuur van een molecuul kan worden bepaald, en niet alleen de samenstelling van de elementen. Met behulp van moderne infraroodspectrometers, chemometrie en spectrale databanken kan uit een volledig infraroodspectrum een verbinding meestal uniek worden herkend. L'espectroscòpia infraroja, o espectroscòpia IR, és la branca de l'espectroscòpia que treballa en les longituds d'ona de la zona corresponent a l'infraroig de l'espectre electromagnètic. S'utilitza, sola o en combinació amb altres tècniques, per a identificar un compost o investigar la composició d'una mostra, ja que dona informació dels tipus d'enllaç presents en aquesta. Els fotons de la radiació infraroja no tenen energia suficient per a provocar transicions electròniques en els àtoms, però sí que poden aconseguir vibracions dels enllaços covalents de les molècules orgàniques. Η φασματοσκοπία υπερύθρου στηρίζεται στην αλληλεπίδραση της ύλης με το υπέρυθρο φως. Η αλληλεπίδραση αυτή προκαλεί αλλαγές στη διπολική ροπή του μορίου, που μελετάται δημιουργώντας δονήσεις. Οι δονήσεις αυτές, που εμφανίζονται σε ένα φάσμα υπερύθρου μπορούν να μας δώσουν την ταυτότητα των χημικών στοιχείων, που υπάρχουν στο δείγμα. Συνήθως μετράται η απορρόφηση του φωτός από το δείγμα σε σχέση με τη συχνότητα, η οποία εκφράζεται από το νόμο των Beer-Lambert, I=Io*10^(-εCd). Infrarotspektroskopie, kurz IR-Spektroskopie und bis in die 1960er-Jahre Ultrarotspektroskopie genannt, ist ein physikalisches Analyseverfahren, das mit infraroter Strahlung (Wellenlänge: 800 nm bis 1 mm) arbeitet. Das Verfahren gehört zu den Methoden der Molekülspektroskopie, die auf der Anregung von Energiezuständen in Molekülen beruhen. Die IR-Spektroskopie wird zur quantitativen Bestimmung von bekannten Substanzen, deren Identifikation anhand eines Referenzspektrums erfolgt, oder zur Strukturaufklärung unbekannter Substanzen genutzt. La espectroscopía infrarroja (espectroscopía IR o espectroscopía vibracional) es la medida de la interacción de la radiación infrarroja con la materia por absorción, emisión o reflexión. Se utiliza para estudiar e identificar sustancias químicas o grupos funcionales en forma sólida, líquida o gaseosa. El método o técnica de espectroscopía infrarroja se realiza con un instrumento llamado espectrómetro infrarrojo (o espectrofotómetro) que produce un espectro infrarrojo. Un espectro de infrarrojos se puede visualizar en un gráfico de absorbancia (o transmitancia) de luz infrarroja en el eje vertical frente a la frecuencia o longitud de onda en el eje horizontal. Las unidades típicas de frecuencia utilizadas en los espectros de infrarrojos son centímetros recíprocos (a veces llamados números d La spettroscopia infrarossa o spettroscopia IR è una tecnica spettroscopica di assorbimento normalmente utilizzata nel campo della chimica analitica e della caratterizzazione dei materiali, oltre che in chimica fisica per lo studio dei legami chimici.

foaf:depiction

n7:Osiris-Rex_Ovirs_gsfc_20150619_2015-12655_019-023.jpg n7:Twisting.gif n7:IR_spectroscopy_apparatus.svg n7:IR-spectroscopy-sample.svg n7:Scissoring.gif n7:Co2_vibrations.svg n7:Symmetrical_stretching.gif n7:Wagging.gif n7:Asymmetrical_stretching.gif n7:Portable_Screening_Devices_(1435)_(8225044148).jpg n7:FTIR-interferogram.svg n7:2dir_pulse_sequence_newversion.png n7:SolnIRcell.jpg n7:Bromomethane.gif n7:Bromomethane_IR_spectroscopy.svg n7:Modo_rotacao.gif

dcterms:subject

dbc:Infrared_spectroscopy

dbo:wikiPageID

15412

dbo:wikiPageRevisionID

1116061738

dbo:wikiPageWikiLink

dbr:Pigments dbr:Star_formation dbr:Food_industry dbr:Rotational–vibrational_spectroscopy dbr:Reduced_mass n10:Mary_Moffit_using_Infrared_spectrophotometer_2012_017_b1f6_79407z11s.tiff dbr:Near-infrared_spectroscopy dbr:Polariton dbr:Near-field_scanning_optical_microscope dbr:Abiogenesis n10:SolnIRcell.jpg dbr:Normal_modes dbr:Raman_spectrum dbr:Rotational-vibrational_spectroscopy dbr:Far-infrared_astronomy dbr:Polycyclic_aromatic_hydrocarbons dbr:Molecular_vibration dbr:Fellgett's_advantage dbr:Ultraviolet-visible_spectroscopy dbr:Polyethylene_terephthalate dbr:Overtone_band dbr:Micrometre dbr:Electron_energy_loss_spectroscopy dbr:Organic_compound n10:Scissoring.gif dbr:Methylene_group dbr:Excited_state dbr:Nano-FTIR dbr:Paintings dbr:Sodium_chloride dbr:High_resolution_electron_energy_loss_spectroscopy dbr:Functional_group n10:Wagging.gif dbr:2DNMR dbr:NASA dbr:Femtosecond dbr:Monochromator dbr:Diatomic_molecule dbr:Terahertz_radiation dbr:Fourier_transform_infrared_spectroscopy dbr:Emission_spectrum dbr:Spectrometer dbr:Infrared_spectroscopy_of_metal_carbonyls dbr:Adsorption n10:2dir_pulse_sequence_newversion.png dbr:Chemical_structure dbr:Potassium_bromide dbr:Chemical_substance dbr:Selection_rule n10:Portable_Screening_Devices_(1435)_(8225044148).jpg dbr:Reflection_(physics) dbr:Signal-to-noise_ratio dbr:Polymer dbr:Reciprocal_centimeters dbr:Carbon_dioxide dbr:Electromagnetic_spectrum dbr:Optical_path_length dbr:Ground_state dbr:Units_of_measurement dbr:Correlation_spectroscopy dbr:Potential_energy_surface dbr:Transmittance dbr:Nuclear_resonance_vibrational_spectroscopy dbc:Infrared_spectroscopy dbr:Cavity_ring-down_spectroscopy dbr:Interferometer dbr:Vibronic_coupling dbr:Infrared_microscopy dbr:Atomic_and_molecular_astrophysics dbr:Photothermal_microspectroscopy dbr:Microscopy dbr:Recoil dbr:Atomic_mass dbr:Standard_addition n10:Twisting.gif dbr:Polymer_degradation n10:Osiris-Rex_Ovirs_gsfc_20150619_2015-12655_019-023.jpg dbr:Concentration dbr:Resonant_frequency dbr:Hemocyanin dbr:Astrochemistry dbr:Attenuated_total_reflectance dbr:Blood_alcohol_content dbr:Zinc_selenide dbr:Wavenumber dbr:Molecular_geometry dbr:HDPE dbr:Multiplicative_inverse dbr:Transmission_electron_microscopy dbr:Vibrational_spectroscopy_of_linear_molecules dbr:Time-resolved_spectroscopy dbr:Photoacoustic_spectroscopy dbr:Infrared_multiphoton_dissociation dbr:Carbon dbr:Water_(molecule) dbr:Molecular_Hamiltonian dbr:Infrared_detector dbr:Wavelength n10:Modo_rotacao.gif dbr:Hydrogen dbr:Absorption_spectroscopy dbr:Far_infrared dbr:Fourier_transform dbr:Illuminated_manuscripts dbr:Linear_molecular_geometry dbr:White_cell_(spectroscopy) dbr:Applied_spectroscopy dbr:Life dbr:Infrared_spectroscopy_correlation_table dbr:Infrared_photodissociation_spectroscopy dbr:Normal_mode n10:Bromomethane_IR_spectroscopy.svg dbr:Molecular_symmetry dbr:Richard_McLean_Badger dbr:Hygroscopy dbr:Covalent_bond n10:Bromomethane.gif n10:IR_spectroscopy_apparatus.svg dbr:Gallium_nitride n10:Co2_vibrations.svg dbr:Infrared_astronomy dbr:Absorbance dbr:Gallium_arsenide dbr:Silicon dbr:Mulling_agent dbr:Machine_press dbr:Exoplanets dbr:Simulation dbr:AFM-IR n10:IR-spectroscopy-sample.svg dbr:Infrared dbr:Nujol dbr:Cosmochemistry dbr:Forensic_analysis dbr:Frequency n10:Asymmetrical_stretching.gif dbr:Forensic_polymer_engineering dbr:Born–Oppenheimer_approximation dbr:Calcium_fluoride dbr:Carbon_monoxide dbr:Matter dbr:Microtomy dbr:Rotational_spectroscopy dbr:Raman_spectroscopy dbr:Universe dbr:Waste_plastics dbr:Fermi_resonance dbr:Inelastic_neutron_scattering dbr:Inelastic_scattering dbr:Silicon_nitride n10:FTIR-interferogram.svg dbr:Quantum_harmonic_oscillator dbr:PAH_world_hypothesis dbr:Forensic_engineering n10:Symmetrical_stretching.gif dbr:Big_Bang dbr:Forensic_chemistry dbr:Microwave

dbo:wikiPageExternalLink

n45:ir.html n52:cre_index.cgi%3Flang=eng

owl:sameAs

dbpedia-sh:Infracrvena_spektroskopija dbpedia-sl:Infrardeča_spektroskopija dbpedia-ru:Инфракрасная_спектроскопия dbpedia-eu:Infragorrien_espektroskopia dbpedia-it:Spettroscopia_infrarossa dbpedia-da:IR_spektrometri dbpedia-fa:طیف‌بینی_فروسرخ dbpedia-mk:Инфрацрвена_спектроскопија dbpedia-ms:Spektroskopi_inframerah dbpedia-es:Espectroscopía_infrarroja dbpedia-zh:红外光谱学 dbpedia-ro:Spectroscopie_în_infraroșu dbpedia-pl:Spektroskopia_w_podczerwieni dbpedia-simple:Infrared_spectroscopy dbpedia-af:Infrarooispektroskopie dbpedia-hu:Infravörös_spektroszkópia dbpedia-ar:مطيافية_الأشعة_تحت_الحمراء dbpedia-nl:Infraroodspectroscopie dbpedia-uk:Інфрачервона_спектроскопія n36:Ենթակարմիր_սպեկտրոսկոպիա dbpedia-de:Infrarotspektroskopie wikidata:Q70906 dbpedia-ca:Espectroscòpia_infraroja n40:4sXTx dbpedia-el:Φασματοσκοπία_υπερύθρου dbpedia-ko:적외선_분광법 dbpedia-pt:Espectroscopia_de_infravermelho dbpedia-et:Infrapunaspektroskoopia dbpedia-bg:Инфрачервена_спектроскопия dbpedia-cs:Infračervená_spektroskopie dbpedia-id:Spektroskopi_inframerah dbpedia-ja:赤外分光法 dbpedia-fr:Spectroscopie_infrarouge freebase:m.03z8m dbpedia-fi:Infrapunaspektroskopia dbpedia-no:Infrarød_spektroskopi dbpedia-sr:Infracrvena_spektroskopija

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbt:BranchesofSpectroscopy dbt:Branches_of_chemistry dbt:Reflist dbt:Div_col dbt:Div_col_end dbt:Commons_category dbt:Diagonal_split_header dbt:Main dbt:Clear dbt:Citation_needed dbt:Analytical_chemistry dbt:Short_description dbt:For

dbo:thumbnail

n7:Osiris-Rex_Ovirs_gsfc_20150619_2015-12655_019-023.jpg?width=300

dbo:abstract

Infrarotspektroskopie, kurz IR-Spektroskopie und bis in die 1960er-Jahre Ultrarotspektroskopie genannt, ist ein physikalisches Analyseverfahren, das mit infraroter Strahlung (Wellenlänge: 800 nm bis 1 mm) arbeitet. Das Verfahren gehört zu den Methoden der Molekülspektroskopie, die auf der Anregung von Energiezuständen in Molekülen beruhen. Die IR-Spektroskopie wird zur quantitativen Bestimmung von bekannten Substanzen, deren Identifikation anhand eines Referenzspektrums erfolgt, oder zur Strukturaufklärung unbekannter Substanzen genutzt. Ähnliche molekülspektroskopische Methoden sind die Raman-Spektroskopie, die ebenfalls Schwingungsinformationen im Infrarotbereich liefert, und die UV/VIS-Spektroskopie im höherliegenden Frequenzbereich. Heutzutage kommen hauptsächlich Fourier-Transform-Infrarotspektrometer (FTIR-Spektrometer) zum Einsatz. Diese bieten gegenüber den früher üblichen dispersiven Spektrometern einige entscheidende Vorteile. Beispielsweise weisen die FTIR-Spektrometer ein deutlich höheres Signal-Rausch-Verhältnis auf und benötigen wesentlich geringere Messzeiten. Ergebnisse der Infrarotspektroskopie werden in der Infrarotspektrografie dargestellt. Infraroodspectroscopie is een vorm van spectroscopie die werkt met het infrarode deel van het elektromagnetisch spectrum. Infraroodspectroscopie is een vorm van molecuulspectroscopie, een techniek waarmee de structuur van een molecuul kan worden bepaald, en niet alleen de samenstelling van de elementen. Infraroodspectroscopie is gebaseerd op de trillingsfrequenties van de chemische bindingen in de moleculen van het onderzochte monster. Elk type chemische binding wordt gekarakteriseerd door zijn sterkte en door de massa van de twee atomen aan weerszijden. Samen bepalen deze twee massa's en de stijfheid van de binding een resonantiefrequentie voor buiging en een andere resonantiefrequentie voor strekking van die binding. Voor de bindingen in organische verbindingen geldt dat deze frequenties overeenkomen met die van infrarood licht. Om het infraroodspectrum van een monster te bepalen, laat men een fijne bundel infrarood licht door het monster schijnen. Door de aanwezigheid van de moleculen in het monster worden karakteristieke frequenties infrarood licht geabsorbeerd. Door de lichtintensiteit na het monster te vergelijken met een referentiebundel die dezelfde lichtintensiteit heeft als de oorspronkelijk lichtstraal, wordt gemeten hoeveel licht van elke frequentie door het monster wordt geabsorbeerd. Het voor infraroodspectroscopie meest relevante deel van het spectrum bevat licht met een golflengte van 2,5 tot 17 micrometer. In experimenten wordt echter de frequentie van het licht voor de eenvoud uitgedrukt door middel van golfgetallen, dit is het aantal golven per centimeter. Er wordt met andere woorden licht van 600 cm−1 (17 µm) tot 4000 cm−1 (2,5 µm) gebruikt. Het exact bruikbare golflengtegebied hangt onder meer af van het materiaal waaruit de monsterhouder, twee dikke schijfjes uit een zuiver zout, bestaat. Met behulp van moderne infraroodspectrometers, chemometrie en spectrale databanken kan uit een volledig infraroodspectrum een verbinding meestal uniek worden herkend. 적외선 분광법 (赤外線分光法) 또는 IR 분광법, 진동 분광법 전자기파 중 적외선 영역을 다루는 분광법을 의미한다. 적외선은 가시광선보다 더 긴 파장 값과 더 작은 진동수 값을 가진다. 적외선 분광법에서는 주로 흡수 분광법에 기반한 기술을 다루게 된다. 이 기술은 다양한 화학 물질들을 분석하고 연구하는 데에 이용할 수 있다. 고체 또는 액체일 수도, 기체일 수도 있는 주어진 시료에 대해서, 적외선 분광법이 다루는 방법이나 기술은 물질이 흡수하는 적외선 영역의 전자기파 스펙트럼을 얻기 위해 적외선 분광계(또는 광도계)라 부르는 기계를 이용한다. 요즘 사용하는 기본적인 IR 스펙트럼은 대개 수평 축에는 진동수나 파장을 표시하고, 수직 축에는 수평 축의 값에 해당하는 전자기파에 대한 물질의 흡광도(또는 투과도)를 표시한다. 적외선 스펙트럼들에서 사용되는 전형적인 주파수 단위로는 의 기호로 표시되는 센티미터의 역수 값(이를 파수라고 하기도 합니다)을 이용한다. 적외선의 파장 단위는 주로 마이크로미터 단위로 주어지며(전에는 이를 “마이크론”이라고 부르기도 했다), 기호는 의 기호를 이용하는데, 이는 파수의 역수와 관련이 있다. 이 기술을 이용하는 일반적인 실험 기기는 푸리에 변환 적외선 분광기이다. 피전자기파 스펙트럼의 적외선 영역은 주로 근적외선, 중간 적외선, 원적외선의 세 영역으로 나뉜다. 이 영역들의 이름은 가시광선 스펙트럼 영역과 떨어진 정도와 관련이 있다. 상대적으로 큰 에너지를 가지는, 14000 - 1400의 영역(0.8 - 2.5 의 파장 영역과 같다)의 근적외선은 분자의 조화 진동을 들뜨게 할 수 있다. 중간 적외선, 거의 4000 - 400영역(2.5 - 하25 의 파장 영역과 같다)의 IR 스펙트럼은 분자의 기본 진동과 비슷하여, 이에 관련된 회전 진동 구조를 연구하는데에 이용될 수 있다. 원적외선 400 - 10영역(25 - 1000 의 파장 다영역과 동일하다)은 마이크로파 영역에 인접해 있으며, 상대적으로 낮은 에너지를 가지며 분자의 회전 스펙트럼의 연구에 이용할 수 있다. 이들 각각의 세분화된 영역들의 이름과 분류는 과학계의 관습이며, 분자의 성질이나 전자기적 특성과는 크게 관련이 없다. Infrared spectroscopy (IR spectroscopy or vibrational spectroscopy) is the measurement of the interaction of infrared radiation with matter by absorption, emission, or reflection. It is used to study and identify chemical substances or functional groups in solid, liquid, or gaseous forms. It can be used to characterize new materials or identify and verify known and unknown samples. The method or technique of infrared spectroscopy is conducted with an instrument called an infrared spectrometer (or spectrophotometer) which produces an infrared spectrum. An IR spectrum can be visualized in a graph of infrared light absorbance (or transmittance) on the vertical axis vs. frequency, wavenumber or wavelength on the horizontal axis. Typical units of wavenumber used in IR spectra are reciprocal centimeters, with the symbol cm−1. Units of IR wavelength are commonly given in micrometers (formerly called "microns"), symbol μm, which are related to the wavenumber in a reciprocal way. A common laboratory instrument that uses this technique is a Fourier transform infrared (FTIR) spectrometer. Two-dimensional IR is also possible as discussed . The infrared portion of the electromagnetic spectrum is usually divided into three regions; the near-, mid- and far- infrared, named for their relation to the visible spectrum. The higher-energy near-IR, approximately 14,000–4,000 cm−1 (0.7–2.5 μm wavelength) can excite overtone or combination modes of molecular vibrations. The mid-infrared, approximately 4,000–400 cm−1 (2.5–25 μm) is generally used to study the fundamental vibrations and associated rotational–vibrational structure. The far-infrared, approximately 400–10 cm−1 (25–1,000 μm) has low energy and may be used for rotational spectroscopy and low frequency vibrations. The region from 2–130 cm−1, bordering the microwave region, is considered the terahertz region and may probe intermolecular vibrations. The names and classifications of these subregions are conventions, and are only loosely based on the relative molecular or electromagnetic properties. La espectroscopía infrarroja (espectroscopía IR o espectroscopía vibracional) es la medida de la interacción de la radiación infrarroja con la materia por absorción, emisión o reflexión. Se utiliza para estudiar e identificar sustancias químicas o grupos funcionales en forma sólida, líquida o gaseosa. El método o técnica de espectroscopía infrarroja se realiza con un instrumento llamado espectrómetro infrarrojo (o espectrofotómetro) que produce un espectro infrarrojo. Un espectro de infrarrojos se puede visualizar en un gráfico de absorbancia (o transmitancia) de luz infrarroja en el eje vertical frente a la frecuencia o longitud de onda en el eje horizontal. Las unidades típicas de frecuencia utilizadas en los espectros de infrarrojos son centímetros recíprocos (a veces llamados números de onda), con el símbolo cm-1. Las unidades de longitud de onda IR se dan comúnmente en micrómetros (antes llamados "micrones"), símbolo μm, que están relacionados con los números de onda de forma recíproca. Un instrumento de laboratorio común que utiliza esta técnica es un espectrómetro de transformada de Fourier infrarroja (FTIR). La IR bidimensional también es posible. La porción infrarroja del espectro electromagnético generalmente se divide en tres regiones; infrarrojos cercanos, medios y lejanos, llamada así por su relación con el espectro visible. El infrarrojo cercano de mayor energía, aproximadamente 14000–4000 cm−1 (0,7–2,5 μm de longitud de onda) puede excitar modos de vibraciones moleculares o combinados. El infrarrojo medio, aproximadamente 4000–400 cm−1 (2,5-25 μm) se utiliza generalmente para estudiar las vibraciones fundamentales y la estructura asociada. El infrarrojo lejano, aproximadamente 400-10 cm−1 (25-1000 μm) tiene baja energía y puede usarse para y vibraciones de baja frecuencia. La región de 2-130 cm−1, que bordea la región de microondas, se considera la región de terahercios y puede sondear vibraciones intermoleculares.​ Los nombres y clasificaciones de estas subregiones son convenciones, y se basan solo vagamente en las propiedades moleculares o electromagnéticas relativas. L'espectroscòpia infraroja, o espectroscòpia IR, és la branca de l'espectroscòpia que treballa en les longituds d'ona de la zona corresponent a l'infraroig de l'espectre electromagnètic. S'utilitza, sola o en combinació amb altres tècniques, per a identificar un compost o investigar la composició d'una mostra, ja que dona informació dels tipus d'enllaç presents en aquesta. Els fotons de la radiació infraroja no tenen energia suficient per a provocar transicions electròniques en els àtoms, però sí que poden aconseguir vibracions dels enllaços covalents de les molècules orgàniques. La regió de l'infraroig de l'espectre correspon a longituds d'ona que van des de 8 x 10-5 cm a 8 x 10-2 cm o, cosa que és equivalent, de 14 000 a 10 cm-1, si s'expressa en nombre d'ona. La porció infraroja de l'espectre electromagnètic es divideix en tres regions, l'infraroig proper, el mitjà i el llunyà, així anomenats per la seva relació amb l'espectre visible. D'aquest tres, l'infraroig mitjà (aproximadament 4000-400 cm-1) és el que s'usa per estudiar les vibracions fonamentals i l'estructura rotacional/vibracional en l'espectroscòpia IR. Η φασματοσκοπία υπερύθρου στηρίζεται στην αλληλεπίδραση της ύλης με το υπέρυθρο φως. Η αλληλεπίδραση αυτή προκαλεί αλλαγές στη διπολική ροπή του μορίου, που μελετάται δημιουργώντας δονήσεις. Οι δονήσεις αυτές, που εμφανίζονται σε ένα φάσμα υπερύθρου μπορούν να μας δώσουν την ταυτότητα των χημικών στοιχείων, που υπάρχουν στο δείγμα. Συνήθως μετράται η απορρόφηση του φωτός από το δείγμα σε σχέση με τη συχνότητα, η οποία εκφράζεται από το νόμο των Beer-Lambert, I=Io*10^(-εCd). Ιστορική αναδρομήΤη δεκαετία του 1980 οι WIlliam Abney και Festing ερευνούσαν το υπέρυθρο φάσμα οργανικών ενώσεων και συνέστησαν τη χρήση της υπέρυθρης ακτινοβολίας ως εργαλείο για την αναγνώριση οργανικών μορίων.Ο William Coblentz απέδειξε ότι διαφορετικές ομάδες ατόμων και μορίων απορροφούν συγκεκριμένα και χαρακτηριστικά μήκη κύματος στην περιοχή του υπερύθρου.Κατά τη διάρκεια του Β' Παγκόσμιου πολέμου η φασματοσκοπία υπερύθρου χρησιμοποιούνταν από τους Συμμάχους προκειμένου να εξακριβώσουν τα συστατικά των βομβών των Ναζί. Μετά το Β' Παγκόσμιο Πόλεμο,άρχισε να γίνεται η τεχνική ευρύτερα γνωστή και να εξελίσσεται διαρκώς. Infragorrien espektroskopia molekulen bibrazio mailekin lotuta dago. Maila hauen arteko eszitazioak eragiteko, infragorrizko argiaren energia beharrezkoa da. Argi mota hau erabiliz gauzatzen den espektroskopiari espektroskopia infragorria deritzo, ala bibrazio espektroskopia. Azkenekoak, parte hartzen duten maila molekular motei aipua egiten dio. Lehenengoak, aldiz, hauen artean trantsizioak eragiteko behar den argi motari. Espektroskopia infragorria (bibrazio espektroskopia edo IR espektroskopia) elkartzen du erradiazio infragorriaren interakzioa materiarekin. Honetarako teknika asko biltzen dira, batez ere xurgapen espektroskopian oinarrituta. Teknika espektroskopiko guztiak bezala, substantzia kimikoak aztertzeko erabil daiteke. Muestrak solidoak, gasak edo likidoak izan daitezke. Espektroskopia infragorriaren metodoa espektrometro infragorria izeneko tresna batekin egiten da (espektrofotometroa). Horrela infragorria espektroa sortzen da. Infragorri espektroa, argi infragorriaren xurgapenaren grafiko batean ikusi ahal da. Grafikoan ardatz bertikalean argi infragorriaren xurgapena aipatuko da eta frekuentzia edo uhin-luzera ardatz horizontalean. IR espektro baten frekuentzia unitateei dagokienez, uhin-zenbakiak erabiltzen dira( cm-1). Infragorriaren uhin-luzeraren unitateei dagokienez mikrometroak erabiltzen dira. Laborategian aztertzen den ohiko teknika bat Fourier Transform Infrared Spectrometer (FTIR) da. Espektro elektromagnetikoaren infragorri zatiak, hiru eskualdeetan banatzen dira, hurbileko infragorriaren eskualdea, erdiko eskualdea eta urrutiko eskualdea. Eskualdeak, ikusle espektroarekin daukaten harremanaren araberaz izendatutak daude. Hurbileko infragorriaren eskualdearen energiarik handiena 14000-4000 cm-1 bitartekoa da gutxi gorabehera (0.8-2.5 µm uhin-luzera). Energia honek, bibrazio harmonikoak kitzikatzen ditu. Erdiko eskualdearen energia 4000-400 cm-1 bitartekoa da (2.5-25 µm) eta oinarrizko bibrazioak eta haien errotazio-bibrazio egitura aztertzeko erabiltzen da. Azkenik, urruneko eskualdearen energia 400-100 cm-1 bitartekoa da (25-1000 µm). Mikro-uhinen eskualdetatik hurbil dago eta gutxieneko energia duena, errotazio-espektroskopia aztertzeko erabiltzen da. La spettroscopia infrarossa o spettroscopia IR è una tecnica spettroscopica di assorbimento normalmente utilizzata nel campo della chimica analitica e della caratterizzazione dei materiali, oltre che in chimica fisica per lo studio dei legami chimici. Quando un fotone infrarosso viene assorbito da una molecola, questa passa dal suo stato vibrazionale fondamentale ad uno eccitato. In un tipico spettro infrarosso in ascissa troviamo una scala di frequenze espresse in numero d'onda, ovvero quantità di onde per centimetro, e in ordinata la percentuale di trasmittanza. Se un materiale è trasparente alla radiazione infrarossa il suo spettro si presenterà come una linea parallela all'asse delle ascisse. Se un materiale non è completamente trasparente si verificheranno degli assorbimenti e quindi delle transizioni tra livelli energetici vibrazionali. In questo secondo caso lo spettro registrato sarà caratterizzato da una serie di picchi di altezza variabile per ciascuna transizione. Инфракра́сная спектроскопи́я (колебательная спектроскопия, средняя инфракрасная спектроскопия, ИК-спектроскопия, ИКС) — раздел спектроскопии, изучающий взаимодействие инфракрасного излучения с веществами. При пропускании инфракрасного излучения через вещество происходит возбуждение колебательных движений молекул или их отдельных фрагментов. При этом наблюдается ослабление интенсивности излучения, прошедшего через образец. Однако поглощение происходит не во всём спектре падающего излучения, а лишь при тех длинах волн, энергия которых соответствует энергиям возбуждения колебаний в изучаемых молекулах. Следовательно, длины волн (или частоты), при которых наблюдается максимальное поглощение ИК-излучения, могут свидетельствовать о наличии в молекулах образца тех или иных функциональных групп и других фрагментов, что широко используется в различных областях химии для установления структуры соединений. Экспериментальным результатом в ИК-спектроскопии является — функция интенсивности пропущенного инфракрасного излучения от его частоты. Обычно инфракрасный спектр содержит ряд полос поглощения, по положению и относительной интенсивности которых делается вывод о строении изучаемого образца. Такой подход стал возможен благодаря большому количеству накопленной экспериментальной информации: существуют специальные таблицы, связывающие частоты поглощения с наличием в образце определённых молекулярных фрагментов. Созданы также базы ИК-спектров некоторых классов соединений, которые позволяют автоматически сравнивать спектр неизвестного анализируемого вещества с уже известными и таким образом идентифицировать это вещество. Инфракрасная спектроскопия является ценным аналитическим методом и служит для исследования строения органических молекул, неорганических и координационных, а также высокомолекулярных соединений. Основным прибором, используемым для подобных анализов, является инфракрасный спектрометр (дисперсионный или с преобразованием Фурье). Анализ сложных образцов стал возможен благодаря разработке новых техник инфракрасной спектроскопии: ИК-спектроскопии отражения, ИК-спектроскопии испускания и ИК-микроскопии. Кроме того инфракрасная спектроскопия была объединена с другими аналитическими методами: газовой хроматографией и термогравиметрией. Spektroskopi inframerah merupakan suatu metode yang mengamati interaksi molekul dengan radiasi elektromagnetik yang berada pada daerah panjang gelombang 0.75 – 1.000 µm atau pada bilangan gelombang 13.000 – 10 cm−1. 红外光谱学是光谱学中研究電磁波红外部分的分支。它包括了许多技术，到目前为止最常用的是吸收光谱学。同所有的分光镜技术一样，它可以被用来鉴别一种化合物和研究样品的成分。红外光谱学相关表见于文献，方便查找。 Infračervená (IČ) spektroskopie (InfraRed (IR) spectroscopy) je spektroskopická metoda analytické chemie patřící mezi metody elektromagnetické spektroskopie. Je to kvalitativní metoda, která poskytuje velice přesnou identifikaci izolované látky, a také kvantitativní metoda. La spectroscopie infrarouge (parfois désignée comme spectroscopie IR) est une classe de spectroscopie qui traite de la région infrarouge du spectre électromagnétique. Elle recouvre une large gamme de techniques, la plus commune étant un type de spectroscopie d'absorption. Comme pour toutes les techniques de spectroscopie, elle peut être employée pour l'identification de composés ou pour déterminer la composition d'un échantillon. Les tables de corrélation de spectroscopie infrarouge sont largement présentes dans la littérature scientifique. مطيافية الأشعة تحت الحمراء أو علم الأطياف ما تحت الحمراء (بالإنجليزية: Infrared spectroscopy)‏: هو أحد فروع علم الأطياف الذي يتعامل مع المنطقة تحت الحمراء من الطيف الكهرومغناطيسي. ويشمل مجموعة من التقنيات، وأشهرها مطيافية الامتصاص (بالإنجليزية: Absorption spectroscopy)‏. وتستعمل هذه المطيافية في تعيين العناصر الكيميائية في المركبات قيد الدراسة. وهي تستخدم بصفة رئيسية في علم الفلك لمعرفة عناصر المواد الموجودة في مناطق معينة من الكون، كما لها استخدامات أخرى في نطاق التحليل الكيميائي. فبواسطة مطيافية الأشعة تحت الحمراء يمكم التعرف على، مثلا الميثيلين والتفرقة بين الألكينات والمواد العضوية العطرية . ويمكن الاطلاع على جدول الارتباط لمطيافية الأشعة تحت الحمراء الذي يبين خصائص مواد عديدة يمكنها إصدار وامتصاص أشعة تحت الحمراء تميزها، مثل بصمة الإصبع للإنسان. ويدرس علم الأطياف ما تحت الحمراء تفاعل المادة نتيجة الأشعة تحت الحمراء. تستخدم الموجات الكهرومغناطيسية ذات طول الموجة بين الحدود المرئية للضوء وهي في حيز أطوال الموجة بين 800 نانومتر حتى أقصر الموجات الدقيقة حوالي 1 مليمتر (أنظر الشكل) . A espectroscopia no infravermelho (espectroscopia IV) é um tipo de espectroscopia de absorção, em que a energia absorvida se encontra na região do infravermelho do espectro eletromagnético. Como as demais técnicas espectroscópicas, ela pode ser usada para identificar um composto ou investigar a composição de uma amostra. A espectroscopia no infravermelho se baseia no fato de que as ligações químicas das substâncias possuem frequências de vibração específicas, as quais correspondem a níveis de energia da molécula (chamados nesse caso de níveis vibracionais). Tais frequências dependem da forma da superfície de energia potencial da molécula, da geometria molecular, das massas dos átomos e eventualmente do Acoplamento vibrônico. Se a molécula receber radiação eletromagnética com 'exatamente' a mesma energia de uma dessas vibrações, então a luz será absorvida, desde que sejam atendidas determinadas condições. Para que ocorra a vibração da ligação química e esta apareça no espectro IV, a molécula precisa sofrer uma variação no seu momento dipolar devido a essa vibração. Em particular, na aproximação de Born-Oppenheimer e aproximações harmônicas, isto é, quando o hamiltoniano molecular correspondente ao estado padrão eletrônico, ele pode ser aproximado por um oscilador harmônico quântico nas vizinhanças da geometria molecular de equilíbrio, e as frequências vibracionais de ressonância são determinadas pelos modos normais correspondentes à superfície de energia potencial do estado eletrônico padrão. Não obstante, as frequências de ressonância podem ser em uma primeira aproximação relacionadas ao comprimento da ligação e às massas dos átomos em cada ponta dela. As ligações podem vibrar de seis modos: estiramento simétrico, estiramento assimétrico, tesoura, torção (twist), balanço (wag) e rotação, que se encontram representados a seguir: A fim de se fazer medidas em uma amostra, um feixe de radiação infravermelha passa pela amostra, e a quantidade de energia transmitida é registrada. Pode-se registrar a quantidade de energia absorvida ou até mesmo espalhada, mas na espectroscopia IV é mais comum utilizar a energia transmitida, ou seja, a energia que sobra após a amostra absorver a radiação incidida. Repetindo-se esta operação ao longo de uma faixa de comprimentos de onda de interesse (normalmente 4000-400 cm-1) um gráfico pode ser construído, sendo a abscissa o valor da energia (lembrando que a equação de Planck relaciona comprimento de onda com energia), em que comumente utiliza-se "número de onda" (unidade cm-1) e transmitância em % no eixo vertical. Quando olhando para o gráfico de uma substância, um usuário experiente pode identificar informações dessa substância nele. Esta técnica trabalha quase que exclusivamente em ligações covalentes, e é de largo uso na Química, especialmente na Química orgânica. Gráficos bem resolvidos podem ser produzidos com amostras de uma única substância com elevada pureza. Contudo, a técnica costuma ser usada para a identificação de misturas bem complexas. Spektroskopia w podczerwieni, spektroskopia IR (z ang. infrared spectroscopy) – rodzaj spektroskopii, w której stosuje się promieniowanie podczerwone. Najpowszechniej stosowaną techniką IR jest absorpcyjna spektroskopia IR, służąca do otrzymywania widm oscylacyjnych (choć w zakresie dalekiej podczerwieni obserwuje się także przejścia rotacyjne). Przy pomocy spektroskopii IR można ustalić, jakie grupy funkcyjne obecne są w analizowanym związku. Spektroskopia w podczerwieni pozwala na analizę zarówno struktury cząsteczek, jak i ich oddziaływania z otoczeniem. Jest to jedna z podstawowych metod stosowanych w badaniu wiązań wodorowych. Metodą komplementarną do spektroskopii IR jest spektroskopia Ramana. 赤外分光法（せきがいぶんこうほう、infrared spectroscopy、 略称IR）とは、測定対象の物質に赤外線を照射し、透過（あるいは反射）光を分光することでスペクトルを得て、対象物の特性を知る方法のことをいう。対象物の分子構造や状態を知るために使用される。 Інфрачерво́на спектроскопі́я, ІЧ спектроскопі́я — різновид молекулярної оптичної спектроскопії, оснований на взаємодії речовини з електромагнітним випромінюванням в ІЧ діапазоні: між червоним краєм видимого спектра (хвильове число 14000 см−1) і початком короткохвильового радіодіапазону (20 см−1). ІЧ спектри виникають при поглинанні ІЧ випромінення на частотах, що збігаються з деякими власними коливальними і обертальними частотами молекул або з частотами коливань кристалічної ґратки. ІЧ спектри отримують за допомогою спектрометрів різних типів, робочий діапазон яких знаходиться в межах так званої фундаментальної ІЧ області (400 см−1 — 4000 см−1). Найпоширенішим способом підготовки зразків для інфрачервоної спектроскопії є пресування зразку в таблетку з KBr. На основі ІЧ спектрів можна проводити якісний та кількісний аналіз речовини. Інфрачервона спектроскопія дозволяє отримувати спектри речовини у всіх її агрегатних станах. Інфрачервона спектроскопія відбивання використовується при дослідженні твердих тіл, особливо монокристалів. Для зразків із сильним поглинанням і поверхневих сполук розроблений так званий метод порушеного повного внутрішнього відбиття. Інфрачервона спектроскопія застосовується для виявлення і оцінки фаз, вміст яких у руді та гірських породах перевищує 1-5 %. Вона — джерело інформації для вирішення таких питань кристалохімії, як будова складних комплексних аніонів, ізоморфних заміщень у мінералах тощо. Успішно використовується ІЧ спектроскопія для вивчення флотаційних реагентів, міжфазної зони «адгезив-субстрат», ідентифікації і кількісних вимірювань промислових забруднень, аналізу в польових умовах, вивчення реакцій в атмосфері та ін.

gold:hypernym

dbr:Spectroscopy

skos:closeMatch

n23:ir-spectroscopy n23:infrared-spectroscopy

prov:wasDerivedFrom

wikipedia-en:Infrared_spectroscopy?oldid=1116061738&ns=0

dbo:wikiPageLength

48333

foaf:isPrimaryTopicOf

wikipedia-en:Infrared_spectroscopy