This HTML5 document contains 136 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

PrefixIRI
dbpedia-dehttp://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-shhttp://sh.dbpedia.org/resource/
dcthttp://purl.org/dc/terms/
yago-reshttp://yago-knowledge.org/resource/
dbohttp://dbpedia.org/ontology/
foafhttp://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-huhttp://hu.dbpedia.org/resource/
n33https://global.dbpedia.org/id/
umbel-rchttp://umbel.org/umbel/rc/
yagohttp://dbpedia.org/class/yago/
dbpedia-ruhttp://ru.dbpedia.org/resource/
dbthttp://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-ukhttp://uk.dbpedia.org/resource/
rdfshttp://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-svhttp://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-srhttp://sr.dbpedia.org/resource/
freebasehttp://rdf.freebase.com/ns/
dbpedia-plhttp://pl.dbpedia.org/resource/
n3http://dbpedia.org/ontology/MeanOfTransportation/
n15http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
rdfhttp://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
owlhttp://www.w3.org/2002/07/owl#
wikipedia-enhttp://en.wikipedia.org/wiki/
dbpedia-mkhttp://mk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-frhttp://fr.dbpedia.org/resource/
dbphttp://dbpedia.org/property/
dbchttp://dbpedia.org/resource/Category:
provhttp://www.w3.org/ns/prov#
dbpedia-bghttp://bg.dbpedia.org/resource/
xsdhhttp://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-idhttp://id.dbpedia.org/resource/
wikidatahttp://www.wikidata.org/entity/
dbrhttp://dbpedia.org/resource/
dbpedia-jahttp://ja.dbpedia.org/resource/

Statements

Subject Item
dbr:Kosmos_1686
rdf:type
yago:SpaceStation104266162 yago:Artifact100021939 yago:Satellite104137444 yago:Whole100003553 umbel-rc:SpaceStation dbo:MeanOfTransportation yago:Conveyance103100490 owl:Thing yago:Equipment103294048 yago:Instrumentality103575240 yago:WikicatKosmosSatellites yago:Object100002684 yago:Spacecraft104264914 yago:PhysicalEntity100001930 dbo:SpaceStation wikidata:Q25956 yago:Vehicle104524313 yago:Craft103125870
rdfs:label
Космос-1686 Kosmos 1686 Kosmos 1686 Космос-1686 Kosmos 1686 Kosmos 1686 Kosmos 1686 Cosmos 1686 コスモス1686号
rdfs:comment
Kosmos 1686 (Rusia: Космос 1686 berarti Cosmos 1686), juga dikenal sebagai TKS-4, adalah wahana antariksa TKS yang dimodifikasi untuk dapat berlabuh tanpa awak ke stasiun ruang angkasa Soviet Salyut 7 sebagai bagian dari tes untuk modul ekspansi ilmiah stasiun di orbit Bumi. Modul yang merapat ke stasiun adalah komponen FGB kendaraan TKS diluncurkan pada 1985/09/27, dan dirancang untuk menguji sistem yang direncanakan untuk digunakan pada Mir Inti Modul. Wahana antariksa merapat dengan Salyut 7 pada 1985/10/02, selama durasi lama menginap kosmonaut ekspedisi pokok kelima, yang tiba pada Soyuz T-14. Itu pesawat ruang angkasa TKS yang terakhir diterbangkan. Cosmos 1686 (en russe : Космос 1686), ou TKS-4, était un vaisseau TKS inhabité, très modifié, qui a été amarré à la station spatiale soviétique Saliout 7 dans le cadre des tests visant à attacher des modules d'extension scientifiques aux stations en orbite terrestre. Le module qui a été amarré à la station était la composante FGB (Functional Cargo Block) d'un véhicule TKS lancé le 27 septembre 1985 et a été conçu pour tester les systèmes prévus pour une utilisation sur le module de base de la station spatiale Mir. Le vaisseau s'est amarré à Saliout 7 le 2 octobre 1985, au cours du long séjour des cosmonautes de sa cinquième principale expédition, qui sont arrivés avec le Soyouz T-14. コスモス1686号（コスモス1686ごう、ロシア語：Космос-1686、ラテン文字表記の例：Cosmos 1686）とは、1985年にソビエト連邦によって打ち上げられた宇宙ステーションへの補給船。TKSの4回目の飛行で、3回目の補給ミッションだった。 Kosmos 1686 (znany także jako TKS-4) – czwarty i ostatni, bezzałogowy lot radzieckiego statku kosmicznego TKS (prototyp wojskowego pojazdu załogowego dla stacji typu Ałmaz) z zadaniem połączenia się ze stacją kosmiczną Salut 7. Tym razem głównym celem misji mocno zmodyfikowanego pojazdu był test modułów opartych na bloku FGB (ros. Функционально-грузовой блок) na potrzeby stacji Mir. Космос-1686 (ТКС-4) — радянський модифікований варіант безпілотного транспортного корабля постачання (ТКС-М), призначений для стикування з орбітальною станцією «Салют-7». Запущений 27 вересня 1985 року ракетою-носієм Протон-К, зістикувався з комплексом «Салют-7-Союз Т-14» 2 жовтня 1985 року з боку перехідного відсіку. В цей час на станції перебував : командир ЕО-5 Васютін Володимир Володимирович, бортінженер ЕО-5 Савіних Віктор Петрович, космонавт-дослідник ЕО-5 Волков Олександр Олександрович. Unter der Bezeichnung Kosmos 1686 (oder TKS-M) wurde am 27. September 1985 das vierte sowjetische Raumschiff der TKS-Serie gestartet. Ursprünglich waren die mit rund 20 Tonnen recht großen TKS-Schiffe als Raumfähre zum Personentransport im militärischen Almas-Programm geplant (zum Vergleich: die Sojus-Raumschiffe zum Transport von zwei bis drei Personen wiegen weniger als acht Tonnen). Bemannte Flüge wurden mit TKS allerdings nie realisiert. So wurde die Fähre TKS-4 umgebaut und unbemannt als Kosmos 1686 gestartet, um die Raumstation Saljut 7 mit Versorgungsgütern und Treibstoff zu versorgen. Da sich bei den beiden vorhergehenden Missionen Kosmos 1267 und Kosmos 1443 bereits abzeichnete, dass sich die TKS-Schiffe als Erweiterungsmodule zur Vergrößerung von Raumstationen eignen und der Pers Kosmos 1686 (Russian: Космос 1686 meaning Cosmos 1686), also known as TKS-4, was a heavily modified TKS spacecraft which docked unmanned to the Soviet space station Salyut 7 as part of tests to attach scientific expansion modules to stations in Earth orbit. The module which docked to the station was the FGB component of a TKS vehicle launched on September 27, 1985, and was designed to test systems planned for use on the Mir Core Module. The spacecraft docked with Salyut 7 on October 2, 1985, during the long-duration stay of the cosmonauts of its fifth principal expedition, which arrived on Soyuz T-14. It was the last flown TKS spacecraft. Космос-1686 (ТКС-4) — модифицированный беспилотный вариант транспортного корабля снабжения (ТКС-М), предназначенный для стыковки с орбитальной станцией «Салют-7» в качестве её модуля и грузового корабля.
foaf:name
Kosmos 1686
foaf:depiction
n15:Salyut_7_&_Cosmos_1686.gif n15:Salyut_7_and_Cosmos_1686_drawing.png n15:Salyut_program_insignia.svg
dct:subject
dbc:Kosmos_satellites dbc:1985_in_the_Soviet_Union dbc:Spacecraft_launched_in_1985 dbc:Salyut_program
dbo:wikiPageID
12005092
dbo:wikiPageRevisionID
1084020044
dbo:wikiPageWikiLink
dbr:Buran_program dbr:Nautical_mile dbr:TKS_spacecraft dbc:Kosmos_satellites dbr:Space_station dbr:USSR dbc:1985_in_the_Soviet_Union dbr:VA_capsule dbr:UTC dbr:Minute dbc:Spacecraft_launched_in_1985 dbr:Capitan_Bermudez dbr:Soyuz_T-14 dbc:Salyut_program dbr:Baikonur_Cosmodrome dbr:Buran_(spacecraft) dbr:Degree_(angle) dbr:Salyut_7 dbr:Mir_Core_Module
owl:sameAs
dbpedia-fr:Cosmos_1686 dbpedia-de:Kosmos_1686 dbpedia-id:Kosmos_1686 wikidata:Q1785038 dbpedia-hu:Koszmosz–1686 dbpedia-uk:Космос-1686 dbpedia-sv:Kosmos_1686 dbpedia-ru:Космос-1686 freebase:m.02vlnkp dbpedia-pl:Kosmos_1686 dbpedia-sh:Kosmos-1686 dbpedia-mk:Космос-1686 dbpedia-sr:Космос-1686 dbpedia-bg:Космос_1686 yago-res:Kosmos_1686 dbpedia-ja:コスモス1686号 n33:ijB2
dbp:stationImage
Salyut 7 & Cosmos 1686.gif
dbp:stationImageCaption
Kosmos 1686 docked to Salyut 7, imaged by Range-Doppler radar.
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbt:Infobox_space_station dbt:TKS_spacecraft dbt:Salyut_Program dbt:Orbital_launches_in_1985 dbt:Use_mdy_dates dbt:Reflist dbt:Portal
dbo:thumbnail
n15:Salyut_7_&_Cosmos_1686.gif?width=300
dbp:asOf
deorbit & reentry
dbp:diameter
4.15 m
dbp:inclination
51.6
dbp:insignia
Salyut_program_insignia.svg
dbp:length
15 m
dbp:mass
20000.0
dbp:period
5352.0
dbp:sign
Salyut 7
dbp:station
Kosmos 1686
dbp:width
16 m
dbo:abstract
Unter der Bezeichnung Kosmos 1686 (oder TKS-M) wurde am 27. September 1985 das vierte sowjetische Raumschiff der TKS-Serie gestartet. Ursprünglich waren die mit rund 20 Tonnen recht großen TKS-Schiffe als Raumfähre zum Personentransport im militärischen Almas-Programm geplant (zum Vergleich: die Sojus-Raumschiffe zum Transport von zwei bis drei Personen wiegen weniger als acht Tonnen). Bemannte Flüge wurden mit TKS allerdings nie realisiert. So wurde die Fähre TKS-4 umgebaut und unbemannt als Kosmos 1686 gestartet, um die Raumstation Saljut 7 mit Versorgungsgütern und Treibstoff zu versorgen. Da sich bei den beiden vorhergehenden Missionen Kosmos 1267 und Kosmos 1443 bereits abzeichnete, dass sich die TKS-Schiffe als Erweiterungsmodule zur Vergrößerung von Raumstationen eignen und der Personentransport günstiger mit Sojus-Raumschiffen durchgeführt werden konnte, wurde bei TKS-4 der Gedanke an bemannte Flüge gänzlich verworfen. Um Gewicht einzusparen, wurden Sitze und Bordinstrumente für die Besatzung entfernt. Weiterhin wurde erstmals das Brems- und Landesystem am vorderen Ende der Rückkehrkapsel ausgebaut. Dadurch war genügend Raum vorhanden, um die Fähre mit wissenschaftlicher und militärischer Ausrüstung zu versehen. Kosmos 1686 war somit das erste vollwertige Modul zur Erweiterung einer Saljut-Station und damit zum Bau einer modularen Raumstation. Nach sechstägigem Flug dockte Kosmos 1686 automatisch am 2. Oktober 1985 am vorderen, schmalen Ende von Saljut 7 an. Zehn Tage zuvor war mit Sojus T-14 eine Besatzung zur Raumstation gestartet und es war das erste Mal, dass ein ferngesteuertes Modul an eine bemannte Raumstation andockte. Aus Sicherheitsgründen hielt sich die Besatzung zum Zeitpunkt des Kopplungsmanövers im Sojus-Raumschiff auf, um im Notfall zur Erde zurückkehren zu können. Wesentliche Aufgabe der Besatzung war es, das neue Modul in Betrieb zu nehmen und militärische Experimente durchzuführen. Dies gelang allerdings nur teilweise, da der Kommandant Wladimir Wasjutin ernsthaft erkrankte und eine vorzeitige Rückkehr zur Erde erfolgen musste. Der Komplex Saljut 7/Kosmos 1686 wurde daraufhin durch die Besatzung von Sojus T-15 ab 6. Mai 1986 genutzt, welche den bisher einzigartigen Flug zwischen zwei Raumstationen (von der Raumstation Mir zu Saljut 7 und wieder zurück) ausführte. Während des rund 50-tägigen Aufenthaltes bestand die Hauptaufgabe darin, die militärischen Experimente weiterzuführen und danach wertvolles Material und Gerät zu demontieren und zur neuen Raumstation Mir zu überführen. Mit dieser Mission war Saljut 7 das letzte Mal bemannt. Während des gedockten Zustandes übernahm Kosmos 1686 unter anderem die Versorgung des Komplexes mit Energie über die eigenen Solarzellen und führte über eigene Triebwerke Manöver zur Höhen- und Lagekontrolle durch. Im August 1986 brachte Kosmos 1686 den Komplex in eine höhere Umlaufbahn, um für spätere Missionen, unter anderem mit der Raumfähre Buran, bereitzustehen. Starke Sonnenwinde führten allerdings zu einer Ausdehnung der Atmosphäre und dadurch dazu, dass der Komplex schneller sank als angenommen. Im Dezember 1989 versagte das Orientierungssystem von Kosmos 1686, was die Pläne für weitere bemannte Flüge zusätzlich verschlechterte. Eine Reparatur wurde aus Kostengründen zugunsten der neuen Raumstation Mir nicht durchgeführt. Saljut 7 flog ein weiteres Jahr unbemannt und stürzte am 7. Februar 1991 zusammen mit Kosmos 1686 über dem Pazifik ab. Auf der Grundlage der TKS-Fähre wurden Module zum permanenten Verbleib an den Raumstationen Mir (z. B. Kwant 2) und Internationale Raumstation (z. B. Sarja) entwickelt. Kosmos 1686 (Russian: Космос 1686 meaning Cosmos 1686), also known as TKS-4, was a heavily modified TKS spacecraft which docked unmanned to the Soviet space station Salyut 7 as part of tests to attach scientific expansion modules to stations in Earth orbit. The module which docked to the station was the FGB component of a TKS vehicle launched on September 27, 1985, and was designed to test systems planned for use on the Mir Core Module. The spacecraft docked with Salyut 7 on October 2, 1985, during the long-duration stay of the cosmonauts of its fifth principal expedition, which arrived on Soyuz T-14. It was the last flown TKS spacecraft. Kosmos 1686 (znany także jako TKS-4) – czwarty i ostatni, bezzałogowy lot radzieckiego statku kosmicznego TKS (prototyp wojskowego pojazdu załogowego dla stacji typu Ałmaz) z zadaniem połączenia się ze stacją kosmiczną Salut 7. Tym razem głównym celem misji mocno zmodyfikowanego pojazdu był test modułów opartych na bloku FGB (ros. Функционально-грузовой блок) na potrzeby stacji Mir. Kosmos 1686 został wystrzelony 27 września 1985 z kosmodromu Bajkonur, a przycumował do stacji 2 października 1985 od strony przejściowej. Po raz pierwszy cumowanie przeprowadzono w obecności załogi. Lądownik tym razem nie był przeznaczony do powrotu na Ziemię, urządzono w nim stanowisko pracy kosmonauty-badacza. Statek w swoich zbiornikach posiadał trzy tony paliwa. Cosmos 1686 (en russe : Космос 1686), ou TKS-4, était un vaisseau TKS inhabité, très modifié, qui a été amarré à la station spatiale soviétique Saliout 7 dans le cadre des tests visant à attacher des modules d'extension scientifiques aux stations en orbite terrestre. Le module qui a été amarré à la station était la composante FGB (Functional Cargo Block) d'un véhicule TKS lancé le 27 septembre 1985 et a été conçu pour tester les systèmes prévus pour une utilisation sur le module de base de la station spatiale Mir. Le vaisseau s'est amarré à Saliout 7 le 2 octobre 1985, au cours du long séjour des cosmonautes de sa cinquième principale expédition, qui sont arrivés avec le Soyouz T-14. Kosmos 1686 (Rusia: Космос 1686 berarti Cosmos 1686), juga dikenal sebagai TKS-4, adalah wahana antariksa TKS yang dimodifikasi untuk dapat berlabuh tanpa awak ke stasiun ruang angkasa Soviet Salyut 7 sebagai bagian dari tes untuk modul ekspansi ilmiah stasiun di orbit Bumi. Modul yang merapat ke stasiun adalah komponen FGB kendaraan TKS diluncurkan pada 1985/09/27, dan dirancang untuk menguji sistem yang direncanakan untuk digunakan pada Mir Inti Modul. Wahana antariksa merapat dengan Salyut 7 pada 1985/10/02, selama durasi lama menginap kosmonaut ekspedisi pokok kelima, yang tiba pada Soyuz T-14. Itu pesawat ruang angkasa TKS yang terakhir diterbangkan. Космос-1686 (ТКС-4) — радянський модифікований варіант безпілотного транспортного корабля постачання (ТКС-М), призначений для стикування з орбітальною станцією «Салют-7». Запущений 27 вересня 1985 року ракетою-носієм Протон-К, зістикувався з комплексом «Салют-7-Союз Т-14» 2 жовтня 1985 року з боку перехідного відсіку. В цей час на станції перебував : командир ЕО-5 Васютін Володимир Володимирович, бортінженер ЕО-5 Савіних Віктор Петрович, космонавт-дослідник ЕО-5 Волков Олександр Олександрович. Комбінований комплекс «Салют-7-Космос-1686» важив 43 тонни. «Космос-1686» став додатковим модулем станції і майже удвічі збільшив житловий об'єм станції. «Космос-1686» доставив на борт станції 4322 кг витратних матеріалів і спецобладнання понад 80 найменувань — агрегати систем забезпечення газового складу і життєзабезпечення, агрегати асенізаційного пристрою, контейнери з їжею, водою, одягом, буферну батарею, кабелі, бортову документацію, наукову апаратуру, зокрема розсувна ферма «Маяк», наукове обладнання масою 1255 кг для проведення понад 200 експериментів. «Космос-1686» доставив у баках 1550 кг палива для підтримки орбіти станції «Салют-7», її орієнтації та стабілізації — ці функції ТКС-М почав виконувати після стикування зі станцією. Модуль істотно додав системі електроживлення, передаючи на «Салют-7» до 1,1 кВт електроенергії. Військово-прикладний оптичний комплекс «Піон-К» з лазерно-електронним телескопом (розробки КБ «Фотон» КОМО) призначався для оптичного спостереження з високою роздільною здатністю, а також для виконання програми «Октант» в інтересах системи контролю космічного простору і ПРО. Об'єктами спостереження «Піона-К» повинні були стати спеціальні цілі, відокремлювані з пускових пристроїв, закріплених назовні 74П (програма «Октант»). Планувалось спостерігати різні об'єкти на Землі (експеримент «Поверхность»), на поверхні океану («Зебра») і літаючі об'єкти в атмосфері («Оболонка»). Для проведення військово-прикладних досліджень спектральних характеристик випромінювання фону Землі в інфрачервоному діапазоні призначався також масрадіоспектрометр Фур'є МРСФ-ІК розробки ГОІ ім. Вавілова. Спеціальні кутові відбивачі, які передбачалося відстрілювати від модуля, при роботі спільно з «Піоном-К» служили для відпрацювання методів контролю космічного простору і ПРО. Для виконання «цивільних» експериментів на ТКС-М стояла наукова апаратура шести найменувань. Радіометр «Озон» розробки Ленінградського державного університету та КБ «Інтеграл» призначався для дослідження сонячної радіації та концентрації озону на висотах 15-70 км. Спектрометр «Фаза» (розробник ЦАФА АН ЕССР) використовувався для вивчення сріблястих хмар (вимірювання спектральних характеристик аерозолів в атмосфері). Апаратура «Севан» розробки НДІ фізики конденсованих середовищ Єреванського ГУ вимірювала ядерний склад космічного випромінювання і легких частинок високих енергій. Для дослідження параметрів космосу та їхньої стандартизації НІІЯФ МГУ створив установку «Канопус». ІКД АН СРСР розробив прилад «Нега» для реєстрації нейтронів і гамма-квантів. Апаратура ІТС 7 призначалась для дослідження зірок і Сонця в інфрачервоному діапазоні (розробник ФІАН СРСР). Під час польоту у зв'язку з хворобою Васютіна командиром експедиції до закінчення польоту призначили Савіних. 21 листопада 1985 року комплекс достроково полишив на кораблі Союз Т-14: командир ЕО-4,5 Савіних Віктор Петрович, бортінженер ЕО-5 Васютін Володимир Володимирович, космонавт-дослідник ЕО-5 Волков Олександр Олександрович. Після припинення робіт на орбітальній станції «Салют-7» передбачалось її збереження на високій орбіті (ТКС-4 своїми двигунами підняв орбіту станції до висоти 495 км) для подальшого відродження або повернення на Землю в рамках програми кораблів багаторазового використання «Буран», проте програму «Буран» закрили після одного випробувального польоту. Ще до цього паливо на ТКС-М і на станції «Салют-7» було практично вироблено — 19-22 серпня 1986 року наземні диспетчери збільшили висоту орбіти комплексу «Салют-7-Космос 1686» з 474 км до 492 км за допомогою двигунів «Космоса-1686». Це знизило рівень палива до 70 кг (приблизно 500 кг були необхідні для контрольованого гальмування). Крім того, «Космос-1686» і «Салют-7» після залишення станції екіпажем зазнали значних збоїв систем, що зробило комплекс неконтрольованим. 1990 року зросла сонячна активність, і орбітальний комплекс став швидко втрачати висоту орбіти й некеровано зійшов з неї 7 лютого 1991 року. Уламки станції і ТКС-4 впали на Аргентину та Чилі. Космос-1686 (ТКС-4) — модифицированный беспилотный вариант транспортного корабля снабжения (ТКС-М), предназначенный для стыковки с орбитальной станцией «Салют-7» в качестве её модуля и грузового корабля. コスモス1686号（コスモス1686ごう、ロシア語：Космос-1686、ラテン文字表記の例：Cosmos 1686）とは、1985年にソビエト連邦によって打ち上げられた宇宙ステーションへの補給船。TKSの4回目の飛行で、3回目の補給ミッションだった。
dbp:apogee
278.0
dbp:configurationCaption
Combined Kosmos 1686-Salyut 7 space station complex
dbp:configurationImage
Salyut 7 and Cosmos 1686 drawing.png
dbp:inOrbit
1.692576E8
dbp:insigniaCaption
Salyut program insignia
dbp:launch
Docked to Salyut 7 on 1985-10-02. 1985-09-27 7260.0
dbp:launchPad
dbr:Baikonur_Cosmodrome dbr:USSR
dbp:orbitsDay
16.14
dbp:perigee
219.0
dbp:reentry
1991-02-07
prov:wasDerivedFrom
wikipedia-en:Kosmos_1686?oldid=1084020044&ns=0
n3:diameter
4.15
n3:length
15000.0
n3:mass
20000.0
n3:width
16000.0
dbo:wikiPageLength
5016
dbo:diameter
4.15
dbo:length
15.0
dbo:mass
20000000.0
dbo:width
16.0
dbo:callSign
Salyut 7
foaf:isPrimaryTopicOf
wikipedia-en:Kosmos_1686