This HTML5 document contains 209 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

Prefix	IRI
dbpedia-el	http://el.dbpedia.org/resource/
dbt	http://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-sv	http://sv.dbpedia.org/resource/
wikipedia-en	http://en.wikipedia.org/wiki/
n41	https://web.archive.org/web/20151102230813/http:/www.nas.edu/history/mohole/
n25	https://web.archive.org/web/20080717034259/http:/www.glossary.oilfield.slb.com/
dbpedia-bg	http://bg.dbpedia.org/resource/
n55	http://hy.dbpedia.org/resource/
dbr	http://dbpedia.org/resource/
dbpedia-hr	http://hr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sh	http://sh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ar	http://ar.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ms	http://ms.dbpedia.org/resource/
dbpedia-et	http://et.dbpedia.org/resource/
dbpedia-he	http://he.dbpedia.org/resource/
n40	http://www.glossary.oilfield.slb.com/
dbpedia-fr	http://fr.dbpedia.org/resource/
n17	http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
dct	http://purl.org/dc/terms/
n23	http://www.seismo.helsinki.fi/mohomap/
dbpedia-cs	http://cs.dbpedia.org/resource/
rdfs	http://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-az	http://az.dbpedia.org/resource/
rdf	http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
n43	http://dbpedia.org/resource/File:
dbp	http://dbpedia.org/property/
dbpedia-eo	http://eo.dbpedia.org/resource/
dbpedia-eu	http://eu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ga	http://ga.dbpedia.org/resource/
xsdh	http://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-uk	http://uk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-id	http://id.dbpedia.org/resource/
dbpedia-la	http://la.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sr	http://sr.dbpedia.org/resource/
dbo	http://dbpedia.org/ontology/
dbpedia-vi	http://vi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pt	http://pt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sk	http://sk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ja	http://ja.dbpedia.org/resource/
dbc	http://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-de	http://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pl	http://pl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-th	http://th.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ru	http://ru.dbpedia.org/resource/
wikidata	http://www.wikidata.org/entity/
dbpedia-af	http://af.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nl	http://nl.dbpedia.org/resource/
gold	http://purl.org/linguistics/gold/
n38	https://global.dbpedia.org/id/
n28	http://www.nas.edu/history/mohole/
dbpedia-sl	http://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-it	http://it.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ca	http://ca.dbpedia.org/resource/
prov	http://www.w3.org/ns/prov#
foaf	http://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-nn	http://nn.dbpedia.org/resource/
n36	http://bs.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zh	http://zh.dbpedia.org/resource/
n63	http://lt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ko	http://ko.dbpedia.org/resource/
dbpedia-be	http://be.dbpedia.org/resource/
dbpedia-tr	http://tr.dbpedia.org/resource/
n61	https://archive.org/details/
dbpedia-gl	http://gl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fa	http://fa.dbpedia.org/resource/
dbpedia-es	http://es.dbpedia.org/resource/
freebase	http://rdf.freebase.com/ns/
n11	http://www.livescience.com/technology/
dbpedia-ka	http://ka.dbpedia.org/resource/
owl	http://www.w3.org/2002/07/owl#

Statements

Subject Item

dbr:Mohorovičić_discontinuity

rdf:type

dbo:AnatomicalStructure

rdfs:label

モホロビチッチ不連続面 Поверхность Мохоровичича Discontinuità di Mohorovičić Neamhleanúnachas Mohorovičić Поверхня Мохоровичича Mohorovičić etenunea Nieciągłość Mohorovičicia 莫氏不連續面 Mohorovičićova diskontinuita Mohorovičić-Diskontinuität Mohorovičić discontinuity 모호로비치치 불연속면 انقطاع موهو Diskontinuitas Mohorovičić Moho Discontinuïtat de Mohorovičić Discontinuidad de Mohorovičić Mohorovičić-diskontinuiteten Malkontinuo de Mohorovičić Ασυνέχεια Μοχορόβιτσιτς Descontinuidade de Mohorovičić Mohorovičić-discontinuïteit

rdfs:comment

모호로비치치 불연속면(Mohorovičić 不連續面, 문화어: 모호로비치츠 불련속면), 줄여서 모호면(Moho 面)은 지구의 지각과 맨틀의 경계면이다. 지진파의 속력이 불연속적으로 변화하는 부분을 기준으로 한다. 해령을 제외한 대부분의 경우 암석권 내에 위치하며, 해령에서만 암석권과 연약권의 경계로 정의된다. 해양지각 표면에서 5~10 km 밑에, 대륙지각 표면에서 20~90 km 밑에 위치하여 평균적으로 지표에서 35 km 밑에 위치한다. 1909년에 P파를 위시한 지진파의 속력이 불연속적으로 변화하는 지점을 처음으로 관찰한 크로아티아의 지진학자 안드리야 모호로비치치의 이름을 따 붙여졌다. Mohorovičićova diskontinuita nebo Mohorovičićova vrstva nespojitosti či Mohorovičićova plocha diskontinuity (známá také pod zkratkou MOHO) je vrstva, která geologicky definuje přechod zemské kůry a svrchního pláště. Nachází se v rozmezí hloubek 20–90 kilometrů pod kontinenty a 10–20 kilometrů pod oceány. V Česku se pohybuje vrstva mezi 30. a 40. kilometrem pod zemským povrchem. Jedná se o první významnou diskontinuitu v zemských obalech, na kterém dochází ke skokovému zpomalení pohybu seismických vln a to z 8 km/s na 7,6 km/s. Diskontinuita netvoří jednoduchou sférickou plochu, ale je místy zprohýbaná v závislosti na nadloží. Materiál pod diskontinuitou má větší hustotu než zemská kůra, což zajišťuje nadnášení především kontinentální kůry, která se nezanořuje zpět do pláště. A descontinuidade de Mohorovičić, também chamada Moho, ou simplesmente Descontinuidade M , é a fronteira entre a crosta e o manto terrestre. Como o próprio nome indica, esta fronteira é feita por um lendona flutuar descontínua, variando em espessura e distância da superfície. Esta distância varia entre 5 km a 10 km no fundo dos oceanos a cerca de 35–40 km abaixo dos continentes, podendo atingir 70 km sob as cordilheiras e montanhas mais elevadas. Já a espessura varia de 0,1 km até alguns metros. O nome foi dado em homenagem a Andrija Mohorovičić (1857-1936), o geofísico, seu descobridor. La discontinuité de Mohorovičić, abrégée Moho, est la limite entre la croûte terrestre et le manteau supérieur de la Terre. Le Moho est la limite inférieure de la croûte continentale, ayant une épaisseur comprise entre 20 et 90 km (épaisseur plus grande sous les chaînes montagneuses), et de la croûte océanique, ayant une épaisseur comprise entre 5 et 10 km. Le Moho est en moyenne situé à 35 km de profondeur. La discontinuidad de Mohorovičić (pronunciación en croata: [moxorôʋiːt͡ʃit͡ɕ]),​ normalmente se conoce como Moho, es el límite entre la corteza, tanto oceánica como continental, y el manto. Se define por el cambio significativo en la velocidad de las ondas sismológicas a medida que pasan a través de rocas de distinta densidad.​ Пове́рхность или грани́ца Мохоро́вичича (сокр. граница Мохо) — нижняя граница земной коры, отделяющая земную кору от мантии, на которой происходит скачкообразное увеличение скоростей продольных сейсмических волн с 6,7—7,6 до 7,9—8,2 км/с и поперечных — с 3,6—4,2 до 4,4—4,7 км/с. Плотность вещества также возрастает скачком, предположительно, с 2,9—3 до 3,1—3,5 т/м³. Η λεγόμενη ασυνέχεια Μοχορόβιτσιτς, ή απλούστερα Μόχο, αποτελεί το οριακό στρώμα μεταξύ γεωφλοιού και γεωμανδύα. Το όνομα δόθηκε προς τιμή του Κροάτη σεισμολόγου ερευνητή Άντριγια Μοχορόβιτσιτς όταν το 1909 σε σεισμολογική έρευνα διαπίστωσε ότι κάτω από το γεωφλοιό υφίσταται ιδιαίτερο στρώμα όπου τα πρωτεύοντα σεισμικά κύματα αυξάνουν απότομα την ταχύτητά τους. Η ανακάλυψη αυτή υπήρξε ιδιαίτερα σημαντική στον προσδιορισμό του βάθους του γεωφλοιού αλλά και στη διάκριση αυτού σε ηπειρωτικό και ωκεάνιο. La discontinuità di Mohorovičić (o Moho) è la zona interna alla Terra che separa la crosta terrestre dal sottostante mantello terrestre. Diskontinuitas Mohorovičić (pelafalan Kroasia: [moxoroʋitʃitɕ]), yang disebut juga Moho, adalah batas antara kerak bumi dan mantel Bumi. Namanya berasal dari nama pelopor seismolog asal Kroasia Andrija Mohorovičić La discontinuïtat de Mohorovičić és una zona de transició entre l'escorça i el mantell terrestre. Apareix a una profunditat mitjana d'uns 35 km, i es poden trobar a 70 km de profunditat sota els continents, o tan sols a 10 km sota dels oceans. Es posa en relleu quan les ones P i S augmenten bruscament la seva velocitat. Constitueix la superfície de separació entre els materials rocosos menys densos de l'escorça, formada fonamentalment per silicats d'alumini, calci, sodi i potassi, i els materials rocosos més densos del mantell, constituït per silicats de ferro i magnesi. 莫氏不連續面，有时简称莫荷面，是地球的地殼與地函的分界面。莫氏不連續面首先在1909年由克羅埃西亞地震學家莫荷洛维奇（Andrija Mohorovičić）發現。他觀察到地震波（特別是P波）在此處波速會突然變快。莫氏不連續面几乎完全在岩石圈内; 只有在海洋中洋脊之下才能确定岩石圈-软流圈边界。莫氏不連續面在1909年被莫霍洛维奇首次确定，当时他观察到，从浅层地震的震动图有两组P波和S波，一组沿着地球表面附近的直接路径，另一条被高度速度介质折射。 莫氏不連續面的位置不定，可淺至中洋脊下方約5公里處，也可深至大陸地殼下方約75公里處。 莫氏不連續面在海床以下的5至10公里（3－6英里），和在典型的大陆地壳以下的20至90公里（10－60英里），平均35公里（22英里）。 Пове́рхня Мохоровичи́ча, також Розрив Мохоровичича, або Мохо (англ. Mohorovičić discontinuity; хорв. Mohorovičićev diskontinuitet) — границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантією Землі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 — 7,6 до 7,9 — 8,2 км/с, поперечних з 3,6 — 4,2 до 4,4 — 4,7 км/с. Глибина залягання поверхні Мохоровичича — від 25-90 км під континентами та 7-10 км під океанами. Nieciągłość Mohorovičicia (nieciągłość Moho) – termin geologiczny, oznaczający granicę pomiędzy skorupą a płaszczem. Jest to kilkusetmetrowej grubości warstwa przejściowa. Leży na różnych głębokościach, pod oceanami średnio na głębokości 5–8 km, natomiast pod kontynentami znacznie głębiej – około 35 km. Pod wysokimi górami (np. Himalajami) może leżeć nawet na głębokości do 80 km. Odkryta została w 1909 roku przez Andriję Mohorovičicia, chorwackiego meteorologa i sejsmologa, który zauważył skokową zmianę prędkości fal sejsmicznych od ok. 7 km/s do nieco powyżej 8 km/s. An crios idir screamh agus maintlín an Domhain, mar a bhfuil athrú tobann sa dlús agus luas tonn seismeach tríothu. Timpeall 6 km faoi ghrinneall an aigéin atá sé, agus suas le 60 km faoi dhromchla na n-ilchríoch. Ainmnítear é as an duine a d'fhionn é, an geofisicí Crótach Andrija Mohorovičić (1857-1936) a d'aithin é ó shonraí ar thonnta turrainge ó chreathanna talún i 1909. La malkontinuo de Mohorovičić (mallongite Moho) estas la limo inter la terkrusto kaj la supera termantelo. Ĉar la oceana terkrusto havas averaĝan dikecon de 6 km, kaj la kontinenta terkrusto, de 35 ĝis 75 km (pleja dikaĵo estas sub plej altaj montoj), la profundo de la Moho varias konsekvence. En la 1960-aj jaroj kaj 1960-aj jaroj, estis planitaj pluraj por atingi la Mohon: انقطاع موهو أو انقطاع موهوروفيتش (بالإنجليزية: Mohorovičić discontinuity)‏ وهو الحد الفاصل بين القشرة الأرضية . وسمي على اسم عالم الزلازل الكرواتي أندريا موهوروفيشيك، وهو يفصل كل من القشرة المحيطية والقشرة القارية عن . ويقع قطاع موهو بالكامل داخل غلاف الأرض الصخري. اكتُشف انقطاع موهو لأول مرة في سنة 1909 من قِبل أندريا موهوروفيشيك، عندما لاحظ ازدياد سرعة الموجات الزلزالية بشكل واضح. ويمتد انقطاع موهو من (5-10 كم) (3-6 ميل) تحت قاع المحيط، ويمتد من (20-90 كم) (10-60 ميل) أسفل القشرة القارية. Die Mohorovičić-Diskontinuität [ˈmɔhɔrɔʋitʃitɕ], meist kurz als Moho bezeichnet, stellt innerhalb des Schalenbaus der Erde die Grenzfläche zwischen Erdkruste und Erdmantel dar. An dieser Grenze wird einerseits eine Diskontinuität der Laufgeschwindigkeit von Erdbebenwellen beobachtet, andererseits auch ein Wechsel in der mineralogischen Zusammensetzung des Gesteins. Nicht immer fallen die beiden Grenzen zusammen, dann besteht weniger ein eng lokalisierter Sprung, sondern ein kontinuierlicher Verlauf, ein schrittweiser Übergang über einen gewissen Tiefenbereich. モホロビチッチ不連続面（モホロビチッチふれんぞくめん、英: Mohorovičić discontinuity）とは、地震波速度の境界であり、地球の地殻とマントルとの境界のことである。日本ではしばしばモホ不連続面（英: Moho discontinuity）あるいはモホ面と略されることがある。 De mohorovičić-discontinuïteit, vaak moho genoemd, is een seismische discontinuïteit die de grens vormt tussen de aardkorst en de aardmantel. The Mohorovičić discontinuity (/moʊhəˈroʊvɪtʃɪtʃ/ MOH-hə-ROH-vitch-itch, Croatian: [moxorôʋiːtʃitɕ]), usually referred to as the Moho discontinuity or the Moho, is the boundary between the Earth's crust and the mantle. It is defined by the distinct change in velocity of seismic waves as they pass through changing densities of rock. Mohorovičić etenunea lurrazalaren eta mantuaren arteko trantsizio gunea da. Batez beste 35 km-tako sakoneran agertzen da, kontinente azpian 70 kmra irits daiteke eta itsas azpian 10 km-tako sakoneran. Sismogrametan erraz ikusten da, bertan P eta S uhinek azelerazio handia jasaten dutelako, azken batean material arinagoen (lurrazala) eta dentsoagoen (mantua) arteko muga delako. Mohorovičić-diskontinuiteten (moxoroʋitʃitɕ), vanligtvis känd som Moho, betecknar gränsen mellan jordskorpan och manteln. Namngiven efter den kroatiske seismologen Andrija Mohorovičić. Moho skiljer kontinentalplattorna från den underliggande manteln. Mohorovičić-diskontinuiteten är belägen 5–10 kilometer under havsbotten och 20–90 kilometer under fast mark och det är i genomsnitt 35 kilometer emellan dem. Mohole kallades ett år 1966 nedlagt amerikanskt projekt i syfte att borra genom jordskorpan ner till manteln.

foaf:depiction

n17:Mohomap.png n17:Refraction_of_P-wave.png n17:Subduction-en.svg n17:Gros_Morne_moho.jpg

dct:subject

dbc:Structure_of_the_Earth dbc:Plate_tectonics dbc:Croatian_inventions dbc:Earth's_crust

dbo:wikiPageID

375826

dbo:wikiPageRevisionID

1120723981

dbo:wikiPageWikiLink

dbr:Seismologist dbr:P-wave dbr:Zagreb dbr:Oceanic_crust dbr:S-wave dbr:Atlantis_Bank dbr:Mid-ocean_ridge dbr:Earth dbr:Dunite dbr:Ophiolite dbr:Chikyū dbr:Southwest_Indian_Ridge dbr:Sri_Lanka dbr:Project_Mohole dbr:Seismology dbr:Drillship dbc:Structure_of_the_Earth dbr:Kola_Superdeep_Borehole dbr:Colombo dbr:Cost_overrun dbr:Xenolith n43:Mohomap.png dbr:Asthenosphere dbr:Imaginova dbr:Craton n43:Refraction_of_P-wave.PNG dbr:Andrija_Mohorovičić dbc:Plate_tectonics dbr:Seismic_waves dbr:Geology n43:Gros_Morne_moho.jpg n43:Subduction-en.svg dbr:Croats dbr:Radioactive_decay dbr:Integrated_Ocean_Drilling_Program dbc:Croatian_inventions dbr:Tungsten dbr:Crust_(geology) dbc:Earth's_crust dbr:Intrusion dbr:Mantle_(geology) dbr:Velocity dbr:Average dbr:Earthquake dbr:Indian_Ocean dbr:Seismogram dbr:Soviet_Union dbr:Continental_crust dbr:Refraction dbr:Peridotite dbr:Chikyu_Hakken dbr:United_States_National_Academy_of_Sciences dbr:Basaltic dbr:Structure_of_the_Earth dbr:Lithosphere dbr:Depth_of_focus_(tectonics) dbr:Ocean_floor dbr:JOIDES_Resolution dbr:Basalt dbr:Serpentinization dbr:Schlumberger

dbo:wikiPageExternalLink

n11:050407_earth_drill.html n23: n25:default.cfm n28: n40:default.cfm n41: n61:understandingear00igga

owl:sameAs

dbpedia-fa:ناپیوستگی_موهوروویچیچ dbpedia-it:Discontinuità_di_Mohorovičić dbpedia-bg:Граница_на_Мохоровичич dbpedia-ko:모호로비치치_불연속면 dbpedia-eu:Mohorovičić_etenunea freebase:m.020_x1 dbpedia-id:Diskontinuitas_Mohorovičić dbpedia-es:Discontinuidad_de_Mohorovičić dbpedia-be:Паверхня_Махаровічыча dbpedia-sv:Mohorovičić-diskontinuiteten dbpedia-sh:Mohorovičićev_diskontinuitet dbpedia-et:Mohorovičići_eralduspind dbpedia-ga:Neamhleanúnachas_Mohorovičić dbpedia-tr:Mohorovičić_süreksizliği dbpedia-zh:莫氏不連續面 wikidata:Q194259 dbpedia-sk:Mohorovičićova_diskontinuita dbpedia-ms:Pemisahan_Mohorovičić n36:Mohorovičićev_diskontinuitet n38:rFXB dbpedia-pt:Descontinuidade_de_Mohorovičić dbpedia-he:תחום_אי-רציפות_מוהורוביצ'יץ' dbpedia-af:Mohorovičić-diskontinuïteit dbpedia-nn:Mohorovičićs_diskontinuitet dbpedia-vi:Bề_mặt_Mohorovičić dbpedia-az:Moxoroviçiç_sərhədi dbpedia-nl:Mohorovičić-discontinuïteit dbpedia-eo:Malkontinuo_de_Mohorovičić dbpedia-ka:მოხოროვიჩიჩის_ზედაპირი dbpedia-th:โมโฮ dbpedia-ja:モホロビチッチ不連続面 dbpedia-hr:Mohorovičićev_diskontinuitet dbpedia-sl:Mohorovičićeva_nezveznost n55:Մոհորովիչիչի_մակերևույթ dbpedia-ca:Discontinuïtat_de_Mohorovičić dbpedia-ar:انقطاع_موهو dbpedia-pl:Nieciągłość_Mohorovičicia dbpedia-cs:Mohorovičićova_diskontinuita dbpedia-uk:Поверхня_Мохоровичича dbpedia-de:Mohorovičić-Diskontinuität n63:Moho_paviršius dbpedia-ru:Поверхность_Мохоровичича dbpedia-la:Discontinuitas_Mohorovičić dbpedia-gl:Descontinuidade_de_Mohorovičić dbpedia-sr:Мохоровичићев_дисконтинуитет dbpedia-fr:Moho dbpedia-el:Ασυνέχεια_Μοχορόβιτσιτς

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbt:Cite_book dbt:IPAc-en dbt:IPA-sh dbt:Earthsinterior dbt:Respell dbt:Annotated_link dbt:Short_description dbt:Physical_oceanography dbt:Reflist dbt:Convert dbt:Cite_web dbt:Cite_news

dbo:thumbnail

n17:Subduction-en.svg?width=300

dbo:abstract

De mohorovičić-discontinuïteit, vaak moho genoemd, is een seismische discontinuïteit die de grens vormt tussen de aardkorst en de aardmantel. La discontinuité de Mohorovičić, abrégée Moho, est la limite entre la croûte terrestre et le manteau supérieur de la Terre. Le Moho est la limite inférieure de la croûte continentale, ayant une épaisseur comprise entre 20 et 90 km (épaisseur plus grande sous les chaînes montagneuses), et de la croûte océanique, ayant une épaisseur comprise entre 5 et 10 km. Le Moho est en moyenne situé à 35 km de profondeur. انقطاع موهو أو انقطاع موهوروفيتش (بالإنجليزية: Mohorovičić discontinuity)‏ وهو الحد الفاصل بين القشرة الأرضية . وسمي على اسم عالم الزلازل الكرواتي أندريا موهوروفيشيك، وهو يفصل كل من القشرة المحيطية والقشرة القارية عن . ويقع قطاع موهو بالكامل داخل غلاف الأرض الصخري. اكتُشف انقطاع موهو لأول مرة في سنة 1909 من قِبل أندريا موهوروفيشيك، عندما لاحظ ازدياد سرعة الموجات الزلزالية بشكل واضح. ويمتد انقطاع موهو من (5-10 كم) (3-6 ميل) تحت قاع المحيط، ويمتد من (20-90 كم) (10-60 ميل) أسفل القشرة القارية. Diskontinuitas Mohorovičić (pelafalan Kroasia: [moxoroʋitʃitɕ]), yang disebut juga Moho, adalah batas antara kerak bumi dan mantel Bumi. Namanya berasal dari nama pelopor seismolog asal Kroasia Andrija Mohorovičić モホロビチッチ不連続面（モホロビチッチふれんぞくめん、英: Mohorovičić discontinuity）とは、地震波速度の境界であり、地球の地殻とマントルとの境界のことである。日本ではしばしばモホ不連続面（英: Moho discontinuity）あるいはモホ面と略されることがある。 An crios idir screamh agus maintlín an Domhain, mar a bhfuil athrú tobann sa dlús agus luas tonn seismeach tríothu. Timpeall 6 km faoi ghrinneall an aigéin atá sé, agus suas le 60 km faoi dhromchla na n-ilchríoch. Ainmnítear é as an duine a d'fhionn é, an geofisicí Crótach Andrija Mohorovičić (1857-1936) a d'aithin é ó shonraí ar thonnta turrainge ó chreathanna talún i 1909. La discontinuidad de Mohorovičić (pronunciación en croata: [moxorôʋiːt͡ʃit͡ɕ]),​ normalmente se conoce como Moho, es el límite entre la corteza, tanto oceánica como continental, y el manto. Se define por el cambio significativo en la velocidad de las ondas sismológicas a medida que pasan a través de rocas de distinta densidad.​ El Moho se encuentra casi por completo dentro de la litosfera.​ Solo debajo de las dorsales mediooceánicas define el límite entre la litosfera y la astenosfera. La discontinuidad de Mohorovičić está entre 5 y 10 kilómetros (3–6 mi) por debajo de la superficie del fondo oceánico, y de 20 a 90 kilómetros (10–60 mi) por debajo de la superficie en la corteza continental típica, con un promedio de 35 kilómetros (21,7 mi). La discontinuidad de Mohorovičić fue identificada por primera vez en 1909 por el pionero sismólogo croata Andrija Mohorovičić, de quien recibe el nombre, cuando observó que los sismogramas de los terremotos de foco superficial tenían dos conjuntos de ondas P y ondas S, uno que seguía un camino directo cerca de la superficie de la Tierra y el otro refractado por un medio de velocidad media-alta.​ Mohorovičić-diskontinuiteten (moxoroʋitʃitɕ), vanligtvis känd som Moho, betecknar gränsen mellan jordskorpan och manteln. Namngiven efter den kroatiske seismologen Andrija Mohorovičić. Moho skiljer kontinentalplattorna från den underliggande manteln. Mohorovičić-diskontinuiteten är belägen 5–10 kilometer under havsbotten och 20–90 kilometer under fast mark och det är i genomsnitt 35 kilometer emellan dem. Mohole kallades ett år 1966 nedlagt amerikanskt projekt i syfte att borra genom jordskorpan ner till manteln. Пове́рхня Мохоровичи́ча, також Розрив Мохоровичича, або Мохо (англ. Mohorovičić discontinuity; хорв. Mohorovičićev diskontinuitet) — границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантією Землі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 — 7,6 до 7,9 — 8,2 км/с, поперечних з 3,6 — 4,2 до 4,4 — 4,7 км/с. Глибина залягання поверхні Мохоровичича — від 25-90 км під континентами та 7-10 км під океанами. Встановлена 1909 року хорватським сейсмологом Андрією Мохоровичичем (1857-1936). Досліджуючи показники сейсмічних хвиль, спричинених землетрусом поблизу Загреба того ж року, він помітив, що деякі хвилі поширювалися раніше за інші. Вчений пояснив це зміною густини середовища всередині Землі (на глибині 30 км). Die Mohorovičić-Diskontinuität [ˈmɔhɔrɔʋitʃitɕ], meist kurz als Moho bezeichnet, stellt innerhalb des Schalenbaus der Erde die Grenzfläche zwischen Erdkruste und Erdmantel dar. An dieser Grenze wird einerseits eine Diskontinuität der Laufgeschwindigkeit von Erdbebenwellen beobachtet, andererseits auch ein Wechsel in der mineralogischen Zusammensetzung des Gesteins. Nicht immer fallen die beiden Grenzen zusammen, dann besteht weniger ein eng lokalisierter Sprung, sondern ein kontinuierlicher Verlauf, ein schrittweiser Übergang über einen gewissen Tiefenbereich. Unter dem Grund der Ozeane liegt die Mohorovičić-Diskontinuität weitgehend in relativ geringer Tiefe von 5–15 km (unter dem Seeboden), im Bereich von Kontinentalsockeln und auch im Randbereich der Kontinente liegt Moho schon um 20–30 km tief (unter Meeresgrund bzw. Landoberfläche), sinkt unter den Kontinenten großräumig auf 35–50 km Tiefe und erreicht unter den Hochgebirgen Himalaya und Anden die größte Tiefe von 70–80 km (jeweils unter Landoberfläche). Unter tektonisch aktiven Gebieten kann diese Moho-Grenze auch stark nach oben, also hin zu geringer Tiefe verschoben sein. Mohorovičić etenunea lurrazalaren eta mantuaren arteko trantsizio gunea da. Batez beste 35 km-tako sakoneran agertzen da, kontinente azpian 70 kmra irits daiteke eta itsas azpian 10 km-tako sakoneran. Sismogrametan erraz ikusten da, bertan P eta S uhinek azelerazio handia jasaten dutelako, azken batean material arinagoen (lurrazala) eta dentsoagoen (mantua) arteko muga delako. The Mohorovičić discontinuity (/moʊhəˈroʊvɪtʃɪtʃ/ MOH-hə-ROH-vitch-itch, Croatian: [moxorôʋiːtʃitɕ]), usually referred to as the Moho discontinuity or the Moho, is the boundary between the Earth's crust and the mantle. It is defined by the distinct change in velocity of seismic waves as they pass through changing densities of rock. The Moho lies almost entirely within the lithosphere (the hard outer layer of the Earth, including the crust). Only beneath mid-ocean ridges does it define the lithosphere–asthenosphere boundary (the depth at which the mantle becomes significantly ductile). The Mohorovičić discontinuity is 5 to 10 kilometres (3–6 mi) below the ocean floor, and 20 to 90 kilometres (10–60 mi) beneath typical continental crusts, with an average of 35 kilometres (22 mi). Named after the pioneering Croatian seismologist Andrija Mohorovičić, the Moho separates both the oceanic crust and continental crust from the underlying mantle. The Mohorovičić discontinuity was first identified in 1909 by Mohorovičić, when he observed that seismograms from shallow-focus earthquakes had two sets of P-waves and S-waves, one set that followed a direct path near the Earth's surface and the other refracted by a high-velocity medium. 모호로비치치 불연속면(Mohorovičić 不連續面, 문화어: 모호로비치츠 불련속면), 줄여서 모호면(Moho 面)은 지구의 지각과 맨틀의 경계면이다. 지진파의 속력이 불연속적으로 변화하는 부분을 기준으로 한다. 해령을 제외한 대부분의 경우 암석권 내에 위치하며, 해령에서만 암석권과 연약권의 경계로 정의된다. 해양지각 표면에서 5~10 km 밑에, 대륙지각 표면에서 20~90 km 밑에 위치하여 평균적으로 지표에서 35 km 밑에 위치한다. 1909년에 P파를 위시한 지진파의 속력이 불연속적으로 변화하는 지점을 처음으로 관찰한 크로아티아의 지진학자 안드리야 모호로비치치의 이름을 따 붙여졌다. La discontinuità di Mohorovičić (o Moho) è la zona interna alla Terra che separa la crosta terrestre dal sottostante mantello terrestre. 莫氏不連續面，有时简称莫荷面，是地球的地殼與地函的分界面。莫氏不連續面首先在1909年由克羅埃西亞地震學家莫荷洛维奇（Andrija Mohorovičić）發現。他觀察到地震波（特別是P波）在此處波速會突然變快。莫氏不連續面几乎完全在岩石圈内; 只有在海洋中洋脊之下才能确定岩石圈-软流圈边界。莫氏不連續面在1909年被莫霍洛维奇首次确定，当时他观察到，从浅层地震的震动图有两组P波和S波，一组沿着地球表面附近的直接路径，另一条被高度速度介质折射。 莫氏不連續面的位置不定，可淺至中洋脊下方約5公里處，也可深至大陸地殼下方約75公里處。 莫氏不連續面在海床以下的5至10公里（3－6英里），和在典型的大陆地壳以下的20至90公里（10－60英里），平均35公里（22英里）。 Η λεγόμενη ασυνέχεια Μοχορόβιτσιτς, ή απλούστερα Μόχο, αποτελεί το οριακό στρώμα μεταξύ γεωφλοιού και γεωμανδύα. Το όνομα δόθηκε προς τιμή του Κροάτη σεισμολόγου ερευνητή Άντριγια Μοχορόβιτσιτς όταν το 1909 σε σεισμολογική έρευνα διαπίστωσε ότι κάτω από το γεωφλοιό υφίσταται ιδιαίτερο στρώμα όπου τα πρωτεύοντα σεισμικά κύματα αυξάνουν απότομα την ταχύτητά τους. Η ανακάλυψη αυτή υπήρξε ιδιαίτερα σημαντική στον προσδιορισμό του βάθους του γεωφλοιού αλλά και στη διάκριση αυτού σε ηπειρωτικό και ωκεάνιο. A descontinuidade de Mohorovičić, também chamada Moho, ou simplesmente Descontinuidade M , é a fronteira entre a crosta e o manto terrestre. Como o próprio nome indica, esta fronteira é feita por um lendona flutuar descontínua, variando em espessura e distância da superfície. Esta distância varia entre 5 km a 10 km no fundo dos oceanos a cerca de 35–40 km abaixo dos continentes, podendo atingir 70 km sob as cordilheiras e montanhas mais elevadas. Já a espessura varia de 0,1 km até alguns metros. O nome foi dado em homenagem a Andrija Mohorovičić (1857-1936), o geofísico, seu descobridor. O estudo extensivo da descontinuidade iniciou durante o Ano Geofísico Internacional (AGI), na década de 1950. A descontinuidade foi descoberta através da análise da propagação de ondas sísmicas dos tipos S e P. As ondas sísmicas sofrem uma variação de velocidade brusca (aumentam suas velocidades) ao passarem por essa camada, em razão da diferença existente entre os tipos de material constituintes da crosta e do manto superior da Terra e, consequentemente da diferença existente entre suas densidades. Nieciągłość Mohorovičicia (nieciągłość Moho) – termin geologiczny, oznaczający granicę pomiędzy skorupą a płaszczem. Jest to kilkusetmetrowej grubości warstwa przejściowa. Leży na różnych głębokościach, pod oceanami średnio na głębokości 5–8 km, natomiast pod kontynentami znacznie głębiej – około 35 km. Pod wysokimi górami (np. Himalajami) może leżeć nawet na głębokości do 80 km. Odkryta została w 1909 roku przez Andriję Mohorovičicia, chorwackiego meteorologa i sejsmologa, który zauważył skokową zmianę prędkości fal sejsmicznych od ok. 7 km/s do nieco powyżej 8 km/s. Warunki panujące w skałach w tej strefie są znane dzięki odsłonięciom sekwencji ofiolitowej – fragmentów skorupy oceanicznej wyniesionych wskutek ruchów tektonicznych. Żadne wiercenia nie dotarły do obecnej nieciągłości Moho. Najgłębszy odwiert na lądzie sięga ponad 12 km pod powierzchnię (SG-3 na Półwyspie Kolskim), a na oceanie – 2111 metrów (Statek JOIDES Resolution, odwiert 504B, wschodni Pacyfik) pod dnem. Na początku drugiej połowy XX wieku istniała propozycja wywiercenia otworu w dnie oceanu, który sięgałby do tej nieciągłości (tzw. ), ale z powodu braku środków zaniechano jego realizacji w 1967 roku. Wskutek ruchów tektonicznych w przeszłości, w szeregu miejsc na Ziemi doszło do wyniesienia dawnej granicy Moho i jej odsłonięcia (ofiolity). Dzięki nim poznano procesy zachodzące w komorze magmowej prowadzące do powstawanie nowej skorupy oceanicznej podczas spreadingu. La malkontinuo de Mohorovičić (mallongite Moho) estas la limo inter la terkrusto kaj la supera termantelo. Ĉar la oceana terkrusto havas averaĝan dikecon de 6 km, kaj la kontinenta terkrusto, de 35 ĝis 75 km (pleja dikaĵo estas sub plej altaj montoj), la profundo de la Moho varias konsekvence. Tiu estis malkovrata de la kroata sismologo en 1909.Ĝi manifestiĝas per plirapidiĝo de la , la rapideco de la pasas de 7 al 8 km/s. La kialo de tiu plirapideco estas ecaj ŝanĝoj de la propaga medio, estiganta refrakton: la kontinenta krusto konsistas ĉefe el granitoj, la oceana krusto el bazalto, dum la termantelo konsistas el peridotito. Estas do fizika-kemia malkontinuo. En la 1960-aj jaroj kaj 1960-aj jaroj, estis planitaj pluraj por atingi la Mohon: * La , en 1961, esti provo bori en Atlantika Oceano apud Insulo Guadalupe en Meksiko; la puto atingis profundon de 183 m, sub 3 500 m de akvo. La operacio estis rezignita en 1966. * La , inter la 24-a de majo 1970 kaj 1989 en Rusio, en la Kola duoninsulo, atingis profundon de 12 262 m. Пове́рхность или грани́ца Мохоро́вичича (сокр. граница Мохо) — нижняя граница земной коры, отделяющая земную кору от мантии, на которой происходит скачкообразное увеличение скоростей продольных сейсмических волн с 6,7—7,6 до 7,9—8,2 км/с и поперечных — с 3,6—4,2 до 4,4—4,7 км/с. Плотность вещества также возрастает скачком, предположительно, с 2,9—3 до 3,1—3,5 т/м³. Поверхность Мохоровичича прослеживается по всему земному шару на глубине от 5 до 10 км под океанической корой и от 20 до 90 км под континентальной корой. Она может не совпадать с границей земной коры и мантии, вероятнее всего, являясь границей раздела слоёв различного химического состава. Поверхность, как правило, повторяет рельеф местности. В общих чертах форма поверхности Мохоровичича представляет собой зеркальное отражение рельефа внешней поверхности литосферы: под океанами она ближе к поверхности, под континентальными равнинами — глубже. Открыта в 1909 году хорватским геофизиком и сейсмологом Андрией Мохоровичичем на основании анализа сейсмических данных — он заметил, что сейсмограмма неглубоких землетрясений имеет два и более акустических сигналов: прямой и преломлённый. Mohorovičićova diskontinuita nebo Mohorovičićova vrstva nespojitosti či Mohorovičićova plocha diskontinuity (známá také pod zkratkou MOHO) je vrstva, která geologicky definuje přechod zemské kůry a svrchního pláště. Nachází se v rozmezí hloubek 20–90 kilometrů pod kontinenty a 10–20 kilometrů pod oceány. V Česku se pohybuje vrstva mezi 30. a 40. kilometrem pod zemským povrchem. Jedná se o první významnou diskontinuitu v zemských obalech, na kterém dochází ke skokovému zpomalení pohybu seismických vln a to z 8 km/s na 7,6 km/s. Diskontinuita netvoří jednoduchou sférickou plochu, ale je místy zprohýbaná v závislosti na nadloží. Materiál pod diskontinuitou má větší hustotu než zemská kůra, což zajišťuje nadnášení především kontinentální kůry, která se nezanořuje zpět do pláště. Z pohledu kyselosti magmat bychom mohli hovořit o přechodu mezi kyselým a zásaditým prostředím. Svůj název nese diskontinuita po chorvatském geofyzikovi Mohorovičićovi, který ji objevil v roce 1909 během výzkumů zemětřesení na Balkánském poloostrově. La discontinuïtat de Mohorovičić és una zona de transició entre l'escorça i el mantell terrestre. Apareix a una profunditat mitjana d'uns 35 km, i es poden trobar a 70 km de profunditat sota els continents, o tan sols a 10 km sota dels oceans. Es posa en relleu quan les ones P i S augmenten bruscament la seva velocitat. Constitueix la superfície de separació entre els materials rocosos menys densos de l'escorça, formada fonamentalment per silicats d'alumini, calci, sodi i potassi, i els materials rocosos més densos del mantell, constituït per silicats de ferro i magnesi. Va ser descrita el 1909 pel sismòleg croat Andrija Mohorovičić.

gold:hypernym

dbr:Boundary

prov:wasDerivedFrom

wikipedia-en:Mohorovičić_discontinuity?oldid=1120723981&ns=0

dbo:wikiPageLength

14863

foaf:isPrimaryTopicOf

wikipedia-en:Mohorovičić_discontinuity