This HTML5 document contains 164 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

PrefixIRI
dbpedia-dehttp://de.dbpedia.org/resource/
dctermshttp://purl.org/dc/terms/
yago-reshttp://yago-knowledge.org/resource/
dbohttp://dbpedia.org/ontology/
foafhttp://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-eshttp://es.dbpedia.org/resource/
n15https://global.dbpedia.org/id/
yagohttp://dbpedia.org/class/yago/
dbpedia-ruhttp://ru.dbpedia.org/resource/
schemahttp://schema.org/
dbthttp://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-ukhttp://uk.dbpedia.org/resource/
rdfshttp://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
n24http://www.ontologydesignpatterns.org/ont/dul/DUL.owl#
dbpedia-svhttp://sv.dbpedia.org/resource/
freebasehttp://rdf.freebase.com/ns/
dbpedia-fihttp://fi.dbpedia.org/resource/
n16http://viaf.org/viaf/
n18http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
rdfhttp://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
owlhttp://www.w3.org/2002/07/owl#
dbpedia-ithttp://it.dbpedia.org/resource/
dbpedia-frhttp://fr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zhhttp://zh.dbpedia.org/resource/
wikipedia-enhttp://en.wikipedia.org/wiki/
dbphttp://dbpedia.org/property/
provhttp://www.w3.org/ns/prov#
dbchttp://dbpedia.org/resource/Category:
xsdhhttp://www.w3.org/2001/XMLSchema#
goldhttp://purl.org/linguistics/gold/
wikidatahttp://www.wikidata.org/entity/
dbrhttp://dbpedia.org/resource/
dbpedia-jahttp://ja.dbpedia.org/resource/

Statements

Subject Item
dbr:Sammarinese_Fascist_Party
rdf:type
yago:WikicatPartiesOfSingle-partySystems yago:SocialGroup107950920 yago:WikicatPoliticalPartiesEstablishedIn1922 dbo:PoliticalParty yago:Abstraction100002137 yago:Group100031264 yago:WikicatBannedFar-rightParties wikidata:Q43229 dbo:Organisation owl:Thing schema:Organization wikidata:Q7278 dbo:Agent wikidata:Q24229398 n24:Agent n24:SocialPerson yago:WikicatAnti-communistOrganizations yago:Party108256968 yago:WikicatPoliticalPartiesInSanMarino yago:Organization108008335 yago:WikicatFascistParties yago:YagoLegalActor yago:YagoLegalActorGeo yago:YagoPermanentlyLocatedEntity
rdfs:label
Partito Fascista Sammarinese Sanmarinska fascistpartiet Sammarinese Fascist Party 聖馬力諾法西斯黨 Partito Fascista Sammarinese Сан-Маринская фашистская партия Санмаринська фашистська партія Partido Fascista Sanmarinense サンマリノファシスト党 Parti fasciste de Saint-Marin
rdfs:comment
Le Parti fasciste de Saint-Marin (PFS) était le parti politique de Saint-Marin en lien avec le mouvement fasciste italien. Сан-Маринская фашистская партия (итал. Partito Fascista Sammarinese) или СФП была фашистской политической партией, правила Сан-Марино с 1923 по 1943 годы. Партию основал и возглавлял Джулиано Гоцци (итал. Giuliano Gozi), сан-маринский ветеран Первой мировой войны, служивший добровольцем в Королевской Итальянской Армии. Она была создана по образцу Национальной фашистской партии соседней Италии. Гоцци происходил из знатного рода и занимал должности министра иностранных дел (в Сан-Марино министр иностранных дел возглавляет кабинет министров) и министра внутренних дел. Эти две должности давали ему контроль над армией и полицией. Изначально партия применяла жестокость и запугивания против оппонентов, таких как социалисты. Партийной газетой была «Сан-маринский народ» («Il Popolo Sammarinese»), с El Partido Fascista Sammarinense (en italiano, Partito Fascista Sammarinése) o PFS fue un partido político fascista que gobernó San Marino desde 1923 hasta 1943.​ サンマリノファシスト党（サンマリノファシストとう、伊: Partito Fascista Sammarinese、PFS）は、かつて存在したサンマリノのファシスト政党。1923年から1943年までサンマリノを統治した。 Санмаринська фашистська партія (італ. Partito Fascista Sammarinese) або СФП була фашистською політичною партією, яка правила Сан‑Марино з 1923 по 1943 роки. Партію заснував і очолював Джульяно Ґозі (італ. Giuliano Gozi), санмаринський ветеран Першої світової війни, який служив добровольцем в Королівській Італійській Армії. Вона була створена за зразком Національної фашистської партії сусідньої Італії. Ґозі походив зі знатного роду і обіймав посади міністра закордонних справ (в Сан‑Марино міністр закордонних справ очолює кабінет міністрів) і міністра внутрішніх справ. Ці дві посади давали йому контроль над армією і поліцією. Від самого початку партія застосовувала жорстокість і залякування проти опонентів, таких як соціалісти. Партійною газетою була «Санмаринський народ» («Il Popolo Sammari 聖馬力諾法西斯黨 (義大利語：Partito Fascista Sammarinese)是一個法西斯政党，該黨在1923年至1943年間管治聖馬力諾。 它的成立者兼领导人，朱利亚诺·戈齐，是意大利皇家军队在第一次世界大战中的退伍军人，他仿照意大利的國家法西斯党成立聖馬力諾法西斯黨，不過，他们没有效仿意大利通过反犹太人法律。戈齊出身在一個杰出的家庭，并擔任了外交部長（在圣马力诺，外交部长领导内阁）和内政部长；这两个職位令他控制了軍隊和警察。從一开始，该政黨就使用大量的暴力並对对手進行了不少的恐吓行動，其針對對象包括社会主义者。從該黨大力打壓當地社会主义报纸 —— 《圣马力诺人民》 可見其端倪。 他们實行並奉行工業化，把一个以農業為主的国家的變成一个工業為主的国家。在統治策略和意识形态上，聖馬力諾法西斯黨并沒有和意大利的法西斯黨密切合作。 在1923年四月，戈齊当选為第一领导人(Captain Regent) ，是第一個法西斯執政人。在隨后十月的选举中，两个支持法西斯主义的领导人連任，因此在1926年及其後的二十年圣马力诺成爲了一个一党制国家。 盡管如此独立的政治家依然在大議會中占據著大多数直到1932年。 Sanmarinska fascistpartiet (italienska: Partito Fascista Sammarinese, förkortat PFS) var ett högerextremistiskt parti i San Marino. Partiet grundades av som blev dess ordförande i augusti 1922. Bara två månader senare valdes två av partiets kandidater till regerande kaptener, vilket betyder att San Marino blev världens första fascistiska land; fyra veckor innan Mussolini tog makten i Italien. År 1942 presenterade Gozi lagen som förbjöd äktenskap mellan judar och icke-judar. Il Partito Fascista Sammarinese (PFS) fu il partito politico sammarinese espressione del movimento fascista italiano. Die Partito Fascista Sammarinese war eine faschistische politische Partei in San Marino, die von 1922 bis 1943 bestand. The Sammarinese Fascist Party (Italian: Partito Fascista Sammarinese) or PFS was a fascist political party that ruled San Marino from 1923 to 1943.
foaf:name
Sammarinese Fascist Party Partito Fascista Sammarinese
dbp:name
Sammarinese Fascist Party
foaf:depiction
n18:Partito_Fascista_Sammarinese.jpg
dcterms:subject
dbc:Fascist_parties dbc:1922_establishments_in_San_Marino dbc:Anti-communist_parties dbc:Parties_of_one-party_systems dbc:Banned_far-right_parties dbc:Political_parties_established_in_1922 dbc:Defunct_political_parties_in_San_Marino dbc:San_Marino_in_World_War_II dbc:Sammarinese_nationalism
dbo:wikiPageID
24154713
dbo:wikiPageRevisionID
1124819156
dbo:wikiPageWikiLink
dbr:Hard_labour dbr:Fascist dbr:Rome dbr:Captains_Regent dbr:Corporatism dbr:Law_enforcement_in_San_Marino dbr:San_Marino dbr:Sammarinese_Socialist_Party dbr:1926_Sammarinese_general_election dbr:Italian_racial_laws dbr:Military_of_San_Marino dbr:Royal_Italian_Army dbr:Purge dbr:Far_right_politics dbc:Fascist_parties dbr:Grand_and_General_Council dbr:National_Fascist_Party dbc:Parties_of_one-party_systems dbc:1922_establishments_in_San_Marino dbr:One-party_state dbr:Il_Popolo_d'Italia dbr:Ezio_Balducci dbc:Anti-communist_parties dbr:World_War_I dbr:World_War_II dbr:1932_Sammarinese_general_election dbc:Political_parties_established_in_1922 dbr:Italian_Fascism dbr:City_of_San_Marino dbc:Defunct_political_parties_in_San_Marino dbr:Patriotic_Bloc_(San_Marino) dbr:Giuliano_Gozi dbc:Banned_far-right_parties dbc:San_Marino_in_World_War_II dbc:Sammarinese_nationalism dbr:1923_Sammarinese_general_election dbr:San_Marino_Secretary_for_Foreign_Affairs dbr:1938_Sammarinese_general_election dbr:Kingdom_of_Italy
owl:sameAs
dbpedia-es:Partido_Fascista_Sanmarinense dbpedia-sv:Sanmarinska_fascistpartiet n15:3cAAP n16:315534166 dbpedia-ru:Сан-Маринская_фашистская_партия dbpedia-fr:Parti_fasciste_de_Saint-Marin wikidata:Q3896764 dbpedia-uk:Санмаринська_фашистська_партія freebase:m.07kbwyk dbpedia-ja:サンマリノファシスト党 dbpedia-zh:聖馬力諾法西斯黨 dbpedia-fi:San_Marinon_fasistinen_puolue dbpedia-it:Partito_Fascista_Sammarinese dbpedia-de:Partito_Fascista_Sammarinese yago-res:Sammarinese_Fascist_Party
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbt:Expand_Italian dbt:Party_color dbt:Commonscatinline dbt:Steady dbt:Authority_control dbt:Fascism_movement dbt:San_Marino_topics dbt:Small dbt:Increase dbt:Reflist dbt:Composition_bar dbt:Infobox_political_party
dbo:thumbnail
n18:Partito_Fascista_Sammarinese.jpg?width=300
dbp:dissolution
1944-11-16
dbp:newspaper
Il Popolo Sammarinese
dbp:colorcode
#000000
dbp:country
San Marino
dbp:foundation
1922-08-10
dbp:headquarters
dbr:City_of_San_Marino
dbp:ideology
dbr:Corporatism dbr:Italian_Fascism
dbp:leader
dbr:Giuliano_Gozi
dbp:logo
Partito Fascista Sammarinese.jpg
dbp:logoSize
150
dbp:nativeName
Partito Fascista Sammarinese
dbp:nativeNameLang
it
dbp:position
dbr:Far_right_politics
dbo:abstract
Il Partito Fascista Sammarinese (PFS) fu il partito politico sammarinese espressione del movimento fascista italiano. サンマリノファシスト党（サンマリノファシストとう、伊: Partito Fascista Sammarinese、PFS）は、かつて存在したサンマリノのファシスト政党。1923年から1943年までサンマリノを統治した。 El Partido Fascista Sammarinense (en italiano, Partito Fascista Sammarinése) o PFS fue un partido político fascista que gobernó San Marino desde 1923 hasta 1943.​ 聖馬力諾法西斯黨 (義大利語：Partito Fascista Sammarinese)是一個法西斯政党，該黨在1923年至1943年間管治聖馬力諾。 它的成立者兼领导人，朱利亚诺·戈齐，是意大利皇家军队在第一次世界大战中的退伍军人，他仿照意大利的國家法西斯党成立聖馬力諾法西斯黨，不過，他们没有效仿意大利通过反犹太人法律。戈齊出身在一個杰出的家庭，并擔任了外交部長（在圣马力诺，外交部长领导内阁）和内政部长；这两个職位令他控制了軍隊和警察。從一开始，该政黨就使用大量的暴力並对对手進行了不少的恐吓行動，其針對對象包括社会主义者。從該黨大力打壓當地社会主义报纸 —— 《圣马力诺人民》 可見其端倪。 他们實行並奉行工業化，把一个以農業為主的国家的變成一个工業為主的国家。在統治策略和意识形态上，聖馬力諾法西斯黨并沒有和意大利的法西斯黨密切合作。 在1923年四月，戈齊当选為第一领导人(Captain Regent) ，是第一個法西斯執政人。在隨后十月的选举中，两个支持法西斯主义的领导人連任，因此在1926年及其後的二十年圣马力诺成爲了一个一党制国家。 盡管如此独立的政治家依然在大議會中占據著大多数直到1932年。 该政黨隨後分裂成戈齊派和埃齐奥巴尔杜奇派，迫使他们尋求意大利政黨的指导和调解。1932年，巴尔杜奇的派系开辦了一个新的报刊， La Voce del Titano（蒂塔諾之聲）。翌年，他因此被指控策划政变，而被捕后，他遂逃到意大利罗马。 Sanmarinska fascistpartiet (italienska: Partito Fascista Sammarinese, förkortat PFS) var ett högerextremistiskt parti i San Marino. Partiet grundades av som blev dess ordförande i augusti 1922. Bara två månader senare valdes två av partiets kandidater till regerande kaptener, vilket betyder att San Marino blev världens första fascistiska land; fyra veckor innan Mussolini tog makten i Italien. Efter Sanmarinska fascistpartiets seger 1922 blev partiet det enda i landet. År 1923 avskaffades landets Stora och allmänna rådet som sedan ersattes med det fascistiska partiets eget organ som inbegrep några katoliker som inte var medlemmar i partiet. År 1942 presenterade Gozi lagen som förbjöd äktenskap mellan judar och icke-judar. Die Partito Fascista Sammarinese war eine faschistische politische Partei in San Marino, die von 1922 bis 1943 bestand. The Sammarinese Fascist Party (Italian: Partito Fascista Sammarinese) or PFS was a fascist political party that ruled San Marino from 1923 to 1943. Санмаринська фашистська партія (італ. Partito Fascista Sammarinese) або СФП була фашистською політичною партією, яка правила Сан‑Марино з 1923 по 1943 роки. Партію заснував і очолював Джульяно Ґозі (італ. Giuliano Gozi), санмаринський ветеран Першої світової війни, який служив добровольцем в Королівській Італійській Армії. Вона була створена за зразком Національної фашистської партії сусідньої Італії. Ґозі походив зі знатного роду і обіймав посади міністра закордонних справ (в Сан‑Марино міністр закордонних справ очолює кабінет міністрів) і міністра внутрішніх справ. Ці дві посади давали йому контроль над армією і поліцією. Від самого початку партія застосовувала жорстокість і залякування проти опонентів, таких як соціалісти. Партійною газетою була «Санмаринський народ» («Il Popolo Sammarinese»), створена за зразком «Народу Італії» («Il Popolo d'Italia»). Говорячи мовою політики та ідеології, партія не була новаторською і притримувалася ідей, близьких до італійського фашизму. Вони проводили політику індустріалізації, яка перетворила країну, де більшість населення були фермерами, в країну робітників фабрик і заводів. Вони не прийняли антиєврейські закони, як це зробили в Італії в 1938 році, оскільки в крихітній країні не було жодної явної єврейської спільноти. У квітні 1923 року Ґозі було обрано першим фашистським Капітан‑Регентом. Після жовтневих виборів, обидва Капітан‑Регенти були фашистами і так тривало наступні два десятиліття, оскільки 1926 року всі інші політичні партії було заборонено, що фактично зробило Сан‑Марино країною з однопартійною системою. Однак незалежні політичні діячі продовжували формувати більшість у Великій і Генеральній Раді до 1932 року. Крім того, партія була розділена між фракцією Ґозі та фракцією Езіо Бальдуччі (італ. Ezio Balducci), що змусило їх звернутися до італійської партії за рекомендаціями і посередництвом. 1932 року фракція Бальдуччі почала випускати конкуруючу газету «Голос Титано» («La Voce del Titano»). Наступного року його було звинувачено в плануванні політичного перевороту і арештовано італійською владою після його втечі до Риму. 1934 року спеціальним судом Бальдуччі та інших підозрюваних змовників було вигнано з партії, притягнуто до судової відповідальності і засуджено до каторжних робіт, але покарання так ніколи і не було виконано. Протягом цього періоду відновлена Соціалістична партія почала формувати антифашистський опір. Через три дні після арешту Беніто Муссоліні правління СФП зазнало крах після масового мітингу і було сформовано перший за двадцять років нефашистський уряд. Пізніше, 28 липня стало національним святом. Після звільнення Муссоліні й утворення Італійської соціальної республіки, фашизм почав відновлюватися. Будучи оточеними Італійською Соціальною Республікою і близькими до Готської лінії і для запобігання німецькій окупації, уряд запросив фашистів повернутися як частина уряду національної єдності. 4 січня 1944 року Ґозі та двома тисячами лояльних фашистів було сформовано Республіканських фашистів Сан‑Марино (Fascio Repubblicano di San Marino). 1 квітня фашисти відновили однопартійну країну. Вони були створені за зразком Республіканської фашистської партії, однак залишалися нейтральними. Фашисти трохи арештовували комуністів на першотравень, звинувачуючи їх в плануванні незаконних страйків. 26 червня, Королівські військово-повітряні сили Великої Британії помилково бомбардували Сан‑Марино, вбивши при цьому 63 цивільних особи. Фашисти оголосили цей день днем національної жалоби і використали це в пропаганді проти Антигітлерівської коаліції. 17 вересня сили країн Осі окупували Сан‑Марино під час свого відступу, але через три дні були витіснені силами Антигітлерівської коаліції після Сан‑Маринської битви. Союзники Антигітлерівської коаліції залишались там протягом наступних двох місяців і покінчили з фашистською політичною монополією. Вибори 1 жовтня викинули фашистів і 16 листопада республіканські фашисти були оголошені поза законом. Оскільки 2 тис. з 15 тис. міських жителів було заборонено займатися політикою, це дало перевагу лівим силам. 1945 року коаліція комуністів і соціалістів перемогла на квітневих виборах і залишалася при владі до Справи Роверета (fatti di Rovereta) 1957 року. Вони віддали під суд і ув'язнили Ґозі та 50 інших фашистів. Le Parti fasciste de Saint-Marin (PFS) était le parti politique de Saint-Marin en lien avec le mouvement fasciste italien. Сан-Маринская фашистская партия (итал. Partito Fascista Sammarinese) или СФП была фашистской политической партией, правила Сан-Марино с 1923 по 1943 годы. Партию основал и возглавлял Джулиано Гоцци (итал. Giuliano Gozi), сан-маринский ветеран Первой мировой войны, служивший добровольцем в Королевской Итальянской Армии. Она была создана по образцу Национальной фашистской партии соседней Италии. Гоцци происходил из знатного рода и занимал должности министра иностранных дел (в Сан-Марино министр иностранных дел возглавляет кабинет министров) и министра внутренних дел. Эти две должности давали ему контроль над армией и полицией. Изначально партия применяла жестокость и запугивания против оппонентов, таких как социалисты. Партийной газетой была «Сан-маринский народ» («Il Popolo Sammarinese»), созданная по образцу «Народа Италии» («Il Popolo d’Italia»). Говоря языком политики и идеологии, партия не была новаторской и придерживалась идей, близких к итальянскому фашизму. Они проводили политику индустриализации, которая превратила страну, где большинство населения были фермерами, в страну рабочих фабрик и заводов. Они не приняли антиеврейские законы, как это сделали в Италии в 1938 году, поскольку в крошечной стране не было ни одной явной еврейской общины. В апреле 1923 года Гоцци был избран первым фашистским капитаном-регентом. После октябрьских выборов, оба капитана-регента были фашистами и так продолжалось следующие два десятилетия, так как в 1926 все остальные политические партии были запрещены, что фактически сделало Сан-Марино страной с однопартийной системой. Однако независимые политические деятели продолжали формировать большинство в Большом и Генеральном Совете до 1932 года. Кроме того, партия была разделена между фракцией Гоцци и фракцией (итал. Ezio Balducci), что заставило их обратиться к итальянской партии за рекомендациями и посредничеством. В 1932 фракция Бальдуччи начала выпускать конкурирующую газету «Голос Титано» («La Voce del Titano»). В следующем году он был обвинен в планировании политического переворота и арестован итальянскими властями после его бегства в Рим. В 1934 специальным судом Бальдуччи и другие подозреваемые в заговоре были изгнаны из партии, привлечены к судебной ответственности и приговорены к каторжным работам, но наказание так никогда и не было выполнено. В течение этого периода восстановленная Социалистическая партия начала формировать антифашистское сопротивление. Через три дня после ареста Бенито Муссолини правление СФП потерпело крах после массового митинга, и было сформировано первое за двадцать лет нефашистское правительство. Позже 28 июля стало национальным праздником (День победы над фашизмом). После освобождения Муссолини и образования Итальянской Социальной Республики, фашизм начал восстанавливаться. Будучи окруженными Итальянской Социальной Республикой и близкими к Готской линии и для предотвращения немецкой оккупации, правительство пригласило фашистов вернуться назад в качестве части правительства национального единства. 4-го января 1944 Гоцци и двумя тысячами лояльных фашистов был сформирован Республиканский Союз Сан-Марино (Fascio Repubblicano di San Marino). 1 апреля фашисты восстановили однопартийную страну. Они были созданы по образцу Республиканской фашистской партии, однако оставались нейтральными. Фашисты немного арестовывали коммунистов на Первомай, обвиняя их в планировании незаконных забастовок. 26-го июня Королевские военно-воздушные силы Великобритании ошибочно бомбили Сан-Марино, убив при этом 63 гражданских лица. Фашисты объявили этот день днём национального траура и использовали это в пропаганде против антигитлеровской коалиции. 17-го сентября силы стран Оси оккупировали Сан-Марино во время своего отступления, но через три дня были вытеснены силами антигитлеровской коалиции после Сан-Маринской битвы. Союзники антигитлеровской коалиции оставались там в течение следующих двух месяцев и покончили с фашистской политической монополией. Выборы 1 октября выбросили фашистов и 16-го ноября республиканские фашисты были объявлены вне закона. Поскольку 2 тысячам из 15 тысяч городских жителей было запрещено заниматься политикой, это дало преимущество левым силам. В 1945 коалиция коммунистов и социалистов победила на апрельских выборах и оставалась у власти до Дела Роверето (fatti di Rovereta) 1957 года. Они отдали под суд и посадили Гоцци и 50 других фашистов.
gold:hypernym
dbr:Party
schema:sameAs
n16:315534166
prov:wasDerivedFrom
wikipedia-en:Sammarinese_Fascist_Party?oldid=1124819156&ns=0
dbo:wikiPageLength
5352
dbo:dissolutionDate
1944-11-16
dbo:dissolutionYear
1944-01-01
dbo:formationDate
1922-08-10
dbo:formationYear
1922-01-01
dbo:country
dbr:San_Marino
dbo:headquarter
dbr:City_of_San_Marino
dbo:ideology
dbr:Corporatism dbr:Italian_Fascism
dbo:leader
dbr:Giuliano_Gozi
foaf:isPrimaryTopicOf
wikipedia-en:Sammarinese_Fascist_Party