This HTML5 document contains 43 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

Prefix	IRI
dbpedia-de	http://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sh	http://sh.dbpedia.org/resource/
dbo	http://dbpedia.org/ontology/
foaf	http://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-hu	http://hu.dbpedia.org/resource/
n21	https://global.dbpedia.org/id/
dbt	http://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-uk	http://uk.dbpedia.org/resource/
rdfs	http://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-hr	http://hr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sv	http://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sr	http://sr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pl	http://pl.dbpedia.org/resource/
rdf	http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
owl	http://www.w3.org/2002/07/owl#
dbpedia-it	http://it.dbpedia.org/resource/
n10	http://bs.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fr	http://fr.dbpedia.org/resource/
wikipedia-en	http://en.wikipedia.org/wiki/
dbp	http://dbpedia.org/property/
prov	http://www.w3.org/ns/prov#
xsdh	http://www.w3.org/2001/XMLSchema#
wikidata	http://www.wikidata.org/entity/
dbr	http://dbpedia.org/resource/
n17	http://d-nb.info/gnd/

Statements

Subject Item

dbr:Fulling_mill

rdf:type

owl:Thing

rdfs:label

Foulon (moulin) Gualchiera Folusz (maszyna) Walkmühle Fulling mill Vadmalsstamp Валяльня

rdfs:comment

Un foulon (du latin : fullo), également autrefois appelé moulin fouleur, moulin foulon, ou encore aujourd'hui, moulin à foulon, voire de son nom occitan de Paradou dans le sud de la France, est un mécanisme (mû le plus souvent par un moteur hydraulique) servant à battre ou à fouler la laine tissée (drap) dans de la terre à foulon (argile smectique) pour l'assouplir et la dégraisser. Le moulin était exploité par un ouvrier foulon ou foulonnier. Il pouvait aussi servir pour les cuirs et peaux. Vadmalsstampen är en typ av stampverk, som användes för att valka ylletyger. Tyget veks ihop likt ett dragspel och lades i trätråg med varmt vatten, för behandling med stockar som sattes i rörelse med hjälp av vattenkraft. Tråget var rundat nertill så att tyget ständigt förflyttades och hela tygbunten blev jämnt bearbetad. Ett otvättat ylletyg innehåller i sig fett och urinämnen som utsöndras av det varma vattnet.Annars kunde jäst urin tillsättas, numera tillsätter man såpalösning. Eine Walkmühle oder Vollmühle (auch: Walke, Dickmühle, Filzmühle, Lochwalke oder Bläue) ist eine seit dem Hochmittelalter eingesetzte Maschine zur Verarbeitung, Verdichtung und Veredelung von Geweben bei der Herstellung von Walkstoffen, die früher als Tuch bezeichnet wurden. Sie ersetzte das Walken mit den Füßen, mit dem frisch gewebte Tücher durch Stoßen, Strecken und Pressen gereinigt und an der Oberfläche verfilzt wurden, damit sie dichter und geschmeidiger wurden. Walkmühlen wurden auch von den Gerbern, besonders den Weißgerbern, für die Bearbeitung von feinem und dünnem Leder genutzt. Folusz – maszyna stosowana w procesie folowania sukna. Tkaniny przeznaczone na sukno tkano z grubej, zgrzebnej przędzy wełnianej, a następnie poddawano folowaniu (spilśnianiu). Pierwotnie zabieg ten był wykonywany za pomocą rąk lub nóg. Malowidła ścienne, odnalezione w Pompejach, pokazują jak deptano wówczas sukno w specjalnych korytach. Z czasem zaczęto używać grubych kijów (bijaków). Od drugiej połowy XII w. stosowano do tego procesu drewniane młoty, poruszane kołem wodnym. W takim foluszu stępory (drewniane młoty) uderzały w wielokrotnie poskładane sukno, leżące w stępie (wydrążonej kłodzie). Według zachowanych dokumentów w 1339 r. był we Frankfurcie folusznik, który napędzał swoją pilśniarkę siłą wody. Una gualchiera è un macchinario di epoca preindustriale, usato per lo più nella manifattura laniera, ma anche nell'industria della carta.A volte col termine gualchiera si indica non tanto il macchinario in sé, quanto tutto l'edificio che lo contiene. Lavoro di follatura e tintura in una gualchiera (olio su tavola di , 1596, , Leida) Валя́льня чи валю́ша (від пол. falusz < лат. fullare/follare — «валяти сукно»; надалі зазнало контамінації із слов'янським валяти) — майстерня або фабрика, де виготовляють тканини й деякі інші вироби шляхом валяння. Майстерня з виготовлення сукна називається сукновальнею (у Словнику Б. Грінченка засвідчена назва ступа сукнєна). У XIX столітті на сукновальнях машини з молотами стали замінятися більш продуктивними машинами з парними валиками, через яке протягається сукно для ущільнення.

dbo:wikiPageID

4814501

dbo:wikiPageRevisionID

1033587202

dbo:wikiPageWikiLink

dbr:Fulling

dbo:wikiPageRedirects

dbr:Fulling

owl:sameAs

dbpedia-sv:Vadmalsstamp dbpedia-sr:Ваљарица n10:Stupa_(uređaj) dbpedia-sh:Stupa_(uređaj) dbpedia-fr:Foulon_(moulin) dbpedia-hu:Kallómalom dbpedia-pl:Folusz_(maszyna) n17:4661818-1 dbpedia-de:Walkmühle dbpedia-hr:Stupa_(uređaj) n21:49cwN dbpedia-uk:Валяльня wikidata:Q448030 dbpedia-it:Gualchiera

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbt:Authority_control dbt:Wikidata_redirect

dbo:abstract

Eine Walkmühle oder Vollmühle (auch: Walke, Dickmühle, Filzmühle, Lochwalke oder Bläue) ist eine seit dem Hochmittelalter eingesetzte Maschine zur Verarbeitung, Verdichtung und Veredelung von Geweben bei der Herstellung von Walkstoffen, die früher als Tuch bezeichnet wurden. Sie ersetzte das Walken mit den Füßen, mit dem frisch gewebte Tücher durch Stoßen, Strecken und Pressen gereinigt und an der Oberfläche verfilzt wurden, damit sie dichter und geschmeidiger wurden. Walkmühlen wurden auch von den Gerbern, besonders den Weißgerbern, für die Bearbeitung von feinem und dünnem Leder genutzt. Walkmühlen, die es in Europa schon im 12. Jahrhundert, vereinzelt auch früher gab, führten oft zu sozialen Problemen, weil eine Walkmühle bis zu 40 Fußwalker ersetzen konnte. Sie wurden deshalb, aber auch weil fußgewalkte Stoffe von besserer Qualität waren, teilweise verboten. Folusz – maszyna stosowana w procesie folowania sukna. Tkaniny przeznaczone na sukno tkano z grubej, zgrzebnej przędzy wełnianej, a następnie poddawano folowaniu (spilśnianiu). Pierwotnie zabieg ten był wykonywany za pomocą rąk lub nóg. Malowidła ścienne, odnalezione w Pompejach, pokazują jak deptano wówczas sukno w specjalnych korytach. Z czasem zaczęto używać grubych kijów (bijaków). Od drugiej połowy XII w. stosowano do tego procesu drewniane młoty, poruszane kołem wodnym. W takim foluszu stępory (drewniane młoty) uderzały w wielokrotnie poskładane sukno, leżące w stępie (wydrążonej kłodzie). Według zachowanych dokumentów w 1339 r. był we Frankfurcie folusznik, który napędzał swoją pilśniarkę siłą wody. Un foulon (du latin : fullo), également autrefois appelé moulin fouleur, moulin foulon, ou encore aujourd'hui, moulin à foulon, voire de son nom occitan de Paradou dans le sud de la France, est un mécanisme (mû le plus souvent par un moteur hydraulique) servant à battre ou à fouler la laine tissée (drap) dans de la terre à foulon (argile smectique) pour l'assouplir et la dégraisser. Le moulin était exploité par un ouvrier foulon ou foulonnier. Il pouvait aussi servir pour les cuirs et peaux. Le moteur hydraulique entraîne un arbre actionnant une batterie de maillets, placés en position de bascule au-dessus des cuves à drap ou autre textile ainsi que pour le tannage des peaux. Dans le cas du foulage du feutre, les fibres de laine sont trempées dans un bain d'eau bouillante additionnée d'acide sulfurique puis pressées fortement pour leur donner une texture ferme et dense. Валя́льня чи валю́ша (від пол. falusz < лат. fullare/follare — «валяти сукно»; надалі зазнало контамінації із слов'янським валяти) — майстерня або фабрика, де виготовляють тканини й деякі інші вироби шляхом валяння. Майстерня з виготовлення сукна називається сукновальнею (у Словнику Б. Грінченка засвідчена назва ступа сукнєна). Перші валяльні використовували мускульну силу: валяння здійснювалося руками чи ногами. Знайдені в Помпеях фрески зображують валяння сукна туптанням у спеціальних коритах. Потім стали використовувати бияки чи била — довгі палиці. З другої половини XII століття для цього процесу стали застосовувати дерев'яні молоти, що приводилися в рух водяним колесом (в Україні XIX ст. водяні сукновальні також називалися ступарями). У таких валюшах дерев'яні молоти ударяли в сукно, що лежало в ступі — видовбаній колоді. Згідно зі збереженими документами, в 1339 році сукнар у Франкфурті-на-Майні використовував водяний привод для своєї сукновальні. Валюші належали сукнарським цехам і часто були міськими підприємствами, але в районах з розвиненими традиціями сукнарства їх будували і в селах. Вони могли бути як самостійними будівлями, так і поєднаними зі зерновими млинами, лісопильнями чи олійнями. Сільські валюші були невеликими рубленими будинками, критими ґонтом чи стріхою. Обладнання складалося з корита для сукна, молотів з приводом від вала колеса, вогнища з казаном для підігрівання води. Зазвичай у валюші було 4 молоти. Сукно складали в корито, наповнене гарячою водою, іноді з додаванням лугу. Механізми з вертикальними товкачами, через кривошипи з'єднані з валом колеса, використовувалися тільки для очищання вовни. Для валяння використовувалися молоти, удари яких здійснювалися горизонтально; держаки молотів підвішувалися до рами, а робочі частини відводилися назад виступами на валі водяного колеса. Для валяння ліжників використовують особливий вид валяльні, який називається вали́ло. На відміну від звичайної валяльні, у валилі звалювання вовни здійснюється безпосередньо потужним струменем води, що падає у велику ємність. Для найкращого звалювання в ємності мають бути не більш 3-4 ліжників, процес забирає від 4 годин влітку до 10 взимку, при цьому розміри виробу зменшуються на 20 %. У XIX столітті на сукновальнях машини з молотами стали замінятися більш продуктивними машинами з парними валиками, через яке протягається сукно для ущільнення. Vadmalsstampen är en typ av stampverk, som användes för att valka ylletyger. Tyget veks ihop likt ett dragspel och lades i trätråg med varmt vatten, för behandling med stockar som sattes i rörelse med hjälp av vattenkraft. Tråget var rundat nertill så att tyget ständigt förflyttades och hela tygbunten blev jämnt bearbetad. Ett otvättat ylletyg innehåller i sig fett och urinämnen som utsöndras av det varma vattnet.Annars kunde jäst urin tillsättas, numera tillsätter man såpalösning. Ullfiberns fjäll reser sig under behandlingen och fungerar som hullingar till angränsande fjäll, vilket får ullen att filta ihop sig. Ullkvaliteter från svenska lantraser kan valkas, men ull från är sämre att göra vadmalstyger av. Som regel används kardgarnet, till skillnad från det mjukare kamgarnet. Innan vattenkraft fanns tillgänglig skedde stampningen "till fots", och då kunde det vara 8-12 timmars trampning som behövdes. Ullkvaliteten och tygets täthet avgör behandlingstiden. Vadmalstyget krymper av behandlingen, cirka 25-35 %, men det kan till och med krympa till hälften av ursprungligt mått. Kriteriet för att kallas vadmal är att tyget stampats så hårt att man inte kan dra ut några trådar ur det. Ytan blir också helt slät när behandlingen är slutförd. Om ytan fortfarande är något ruggad kallas tyget "berett". När tyget är färdigstampat skall det sköljas och spännas upp för torkning. Troligen uppfördes den första vattendrivna vadmalsstampen i Frankrike under 1000-talet. Metoden spreds till England under medeltiden, och ett stort antal fotstampare blev arbetslösa. Till Sverige kom vattenstamparna under 1500-talet, men fotstampning förekom dock allmänt ända fram till början av 1800-talet då de vattendrivna stamparna successivt tog över. Una gualchiera è un macchinario di epoca preindustriale, usato per lo più nella manifattura laniera, ma anche nell'industria della carta.A volte col termine gualchiera si indica non tanto il macchinario in sé, quanto tutto l'edificio che lo contiene. Lavoro di follatura e tintura in una gualchiera (olio su tavola di , 1596, , Leida)

prov:wasDerivedFrom

wikipedia-en:Fulling_mill?oldid=1033587202&ns=0

dbo:wikiPageLength

67

foaf:isPrimaryTopicOf

wikipedia-en:Fulling_mill