| rdfs:comment
| - El conatus és la força vital o l'esforç de persistència dels éssers, és a dir, la tendència a perdurar i mantenir-se, ja es tracti d'espècies vives (que tendeixen a nodrir-se i reproduir-se), de matèria o energia (com il·lustra el principi de conservació). Aquest concepte filosòfic va néixer amb els estoics i va centrar part de les especulacions medievals i modernes sobre la vida. (ca)
- Conatus (lat. cōnātus (vom Verb cōnāri) für Anstrengung, Bemühen, Streben) ist ein philosophischer Terminus, der die innere Neigung einer Sache bezeichnet, überhaupt oder hinsichtlich einer spezifischen Eigenschaft weiter zu bestehen (Persistenz, Selbsterhalt) oder größer zu werden. Conatus kann sich auf mentale oder materielle Gegenstände beziehen, etwa auf den instinktiven „Wunsch zu leben“ oder auf unterschiedliche Typen von Bewegung und Trägheit. Physikalische und allgemeinere Verwendungsweisen sind oft schwer unterscheidbar. (de)
- In the philosophy of Baruch Spinoza, conatus (/koʊˈneɪtəs/; wikt:conatus; Latin for "effort; endeavor; impulse, inclination, tendency; undertaking; striving") is an innate inclination of a thing to continue to exist and enhance itself. This "thing" may be mind, matter, or a combination of both, and is often associated with God's will in a pantheist view of nature. The conatus may refer to the instinctive "will to live" of living organisms or to various metaphysical theories of motion and inertia. Today, conatus is rarely used in the technical sense, since classical mechanics uses concepts such as inertia and conservation of momentum that have superseded it. It has, however, been a notable influence on later thinkers such as Arthur Schopenhauer and Friedrich Nietzsche. (en)
- Le conatus est un concept fondamental de l’Éthique de Spinoza. (fr)
- كونيتس هي كلمة لاتينية بمعنى «المجهود؛ والسعي؛ والاندفاع، والنزوع، والميل؛ والتَحَمُّل؛ والكفاح» وورد تعريفها في أُولَى فلسفات عِلم النفس والميتافيزيقا (ما وراء الطبيعة) بأنَّها نَزعة فِطرية موجودة بالشيء تساعِده على الاستمرار في الوجود وتطوير نفسه. ذلك «الشيء» يُمكن أن يكون عقل شخص أو شيء مادي أو مزيج مِن الاثنين معًا. قام الكثيرون بصياغة تعريفات متعِّددة ومختلفة لذلك المصطلح على مر العصور. وكان لفلاسِفة القرن السابع عشر رينيه ديكارت، وباروخ سبينوزا، وغوتفريد لايبنتس، وتوماس هوبز مُساهمات هامَّة في ذلك الشأن. يُمكن أن يُشير الجُهد إلى «رغبة الحياة» الغريزية الموجودة بالكائنات الحية أو إلى نظريات ميتافيزيقية عديدة مُرتبطة بالحركة والقصور الذاتي. يرتبط مفهوم الجُهد غالبًا بإرادة الخالِق مِن مَنظور الواحدية للطبيعة. يُمكن أن يَتجزَّأ ذلك المفهوم إلى تعريفات مُنفَصِلة بالنسبة للعقل والجسد وأن (ar)
- Conato (del latín conātus ‘esfuerzo, empeño’ impulso, inclinación, tendencia; empresa) es un término utilizado en las primeras filosofías de la psicología y la metafísica para referirse a una inclinación innata de la materia o la mente por continuar existiendo y mejorándose. A lo largo de los milenios se han formulado muchas definiciones y tratos distintos por filósofos como los racionalistas continentales del siglo XVII René Descartes, Baruch Spinoza y Gottfried Leibniz, y su contemporáneo empirista Thomas Hobbes. El conato puede referirse a la «voluntad de vivir» instintiva de los animales o a varias teorías metafísicas del movimiento y la inercia. A menudo se asocia el concepto a la voluntad de Dios en una visión panteísta de la naturaleza, como en el caso de Spinoza. El concepto s (es)
- 코나투스(라틴어: Conatus, 코나투스. 원의는 노력, 충동, 경향, 성향, 약속)는 일찍이 심리철학이나 형이상학에서 사용된 서술어로 사물이 본디부터 가지고 있고 스스로를 계속 높이려는 경향을 말한다. 여기서 「사물 thing」이란 심리적 실체, 물리적 실체, 혹은 그 양자의 혼합물을 가리킨다. 수천년에 걸쳐 많은 다른 정의나 논하는 방법이 철학자들에 의해서 정식화되고 있다. 17세기 철학자 르네 데카르트, 바뤼흐 스피노자, 고트프리트 빌헬름 라이프니츠, 토머스 홉스나 그와 동시대의 경험론자들이 중요한 실적을 쌓아 올리고 있다. 「코나투스 Conatus」는 생물의 본능적인 「사는 의지」를 가리키거나 운동과 관성에 관한 여러 가지 형이상학적 이론을 가리킨다. 이 개념은 자주 범신론자의 자연관에서 신의 의지와 묶어서 생각한다. 이 개념은 정의가 정신과 육체에 분할되거나 원심력과 관성에 대해 논의할 때에 분할된다. (ko)
- コナトゥス（羅:Conatus、より正確に音写すればコーナートゥス 原義は努力、衝動、傾向、性向、約束、懸命な努力）は、かつて心の哲学や形而上学で使われた術語で、事物が生来持っている、存在し、自らを高めつづけようとする傾向を言う。ここで「事物」とは心的実体、物理的実体、あるいはその両者の混合物を指す。数千年にわたって、多くの異なる定義や論じ方が哲学者によって定式化されてきた。17世紀の哲学者のルネ・デカルト、バールーフ・デ・スピノザ、ゴットフリート・ライプニッツ、トマス・ホッブズや彼と同時代の経験論者たちが重要な業績を築いている 。 「コナトゥス」は生物の本能的な「生きる意志」を指したり、運動と慣性に関する様々な形而上学的理論を指したりする。しばしばこの概念は汎神論者の自然観では神の意志と結びつけて考えられる。この概念は定義が精神と肉体に分割されたり、遠心力と慣性について議論する際に分割されたりする。 (ja)
- Conatus (łac. „wysiłek”, „staranie”, „zamiar”, „skłonność”, „tendencja”, „usiłowanie”) – termin używany we wczesnej i w metafizyce, odnoszącym się do wrodzonej skłonności rzeczy do przetrwania (popęd samozachowawczy) i ulepszania się. Tą „rzeczą” może być umysł, materia bądź też kombinacja tych dwóch. Przez tysiąclecia filozofowie stworzyli wiele różnych definicji. Istotny wkład w ich rozwój wnieśli siedemnastowieczni filozofowie, tacy jak Kartezjusz, Benedykt Spinoza, Gottfried Leibniz czy Thomas Hobbes. Conatus może odnosić się do instynktownej woli przetrwania organizmu lub do różnych metafizycznych teorii ruchu i bezwładności. Często koncepcja jest kojarzona z wolą bożą w panteistycznym widzeniu natury. Koncepcja ta może być rozbita na oddzielne definicje dla umysłu i ciała oraz rozdz (pl)
- Conatus (latim para esforço; impulso, inclinação, tendência; cometimento) é um termo ou conceito usado na filosofia para se referir a uma inclinação inata de uma coisa para continuar a existir e se aprimorar. Esta "coisa" pode ser a mente, a matéria ou uma combinação de ambos. Durante milênios, muitas definições e tratamentos diferentes têm sido formulados por filósofos. Os filósofos do século XVII René Descartes, Baruch Spinoza, Gottfried Leibniz, e Thomas Hobbes fizeram importantes contribuições. O conatus pode se referir ao instintivo "desejo de viver" de organismos vivos ou às várias teorias de movimento e inércia. Frequentemente, o conceito é associado com a vontade de Deus em uma visão panteísta da Natureza. O conceito pode ser dividido em definições distintas para a mente e o corpo (pt)
- Conatus (av latinet: ansträngning; bemödande; impuls, benägenhet, tendens; bedrivande; strävan) är en term som användes i tidiga psykologiska och metafysiska teorier för att beteckna en inneboende benägenhet hos ett ting att fortsätta existera och i någon mening utöka sig själv. Detta ”ting” kan vara medvetande eller materia, men även en kombination av båda. Genom årtusendena har många olika definitioner och behandlingar formulerats av filosofer. De viktigaste av dessa innefattar 1600-talsfilosoferna René Descartes, Baruch Spinoza och Gottfried Leibniz, tillsammans med den samtida empiristen Thomas Hobbes. Conatus kan syfta på den instinktiva ”viljan att leva” hos djur eller på diverse metafysiska teorier om rörelser och tröghet. Begreppet kopplas ofta samman med Guds vilja i en panteistis (sv)
- Конатус (лат. conatus: усилие, импульс, намерение, склонность, тенденция, попытка, стремление) — термин, использовавшийся в ранних философских концепциях психологии и метафизики, предполагающий «врождённую» склонность «вещи» к продолжению существования и самосовершенствованию. В качестве «вещи» может выступать разум, материя или то и другое сразу. На протяжении тысячелетий философами было создано множество возможных определений данного термина. Значительный вклад в развитие представлений о конатусе внесли такие философы XVII века, как Рене Декарт, Барух Спиноза, Готфрид Лейбниц, Томас Гоббс. Конатус часто отождествляется с инстинктивной «волей к жизни», присущей живым организмам, или с различными метафизическими теориями о движении и инерции. Термин также часто связывают с «Божьей волей» в (ru)
- Конатус (лат. «зусилля, імпульс, намір, схильність, тенденція, спроба, прагнення») — термін, що використовувався у ранніх філософських концепціях психології і метафізики й передбачав «природжену» схильність «речі» до продовження існування і самовдосконалення. Як «річ» може виступати розум, матерія чи те й інше одразу. Протягом тисячоліть філософами було створено багато можливих визначень цього терміну. Значний внесок у розвиток уявлень про конатус зробили такі філософи XVII століття, як Рене Декарт, Барух Спіноза, Ґотфрід Лейбніц, Томас Гоббс. Конатус часто ототожнюється з інстинктивною «волею до життя», що притаманна живим організмам, чи з різноманітними метафізичними теоріями про рух та інерцію. Термін також часто пов'язують з «Божою волею» в рамках пантеїстичних поглядів на природу. Кон (uk)
|
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)