| rdfs:comment
| - Enkomion (gr. enkómios - pochwalny) – w starożytnej Grecji pieśń pochwalna na cześć bohatera, np. zwycięzcy w zawodach sportowych, śpiewana podczas pochodu (w przeciwieństwie do epinikionu śpiewanego w czasie uczty lub uroczystości). Później również nazwa wiersza lub mowy pochwalnej. (pl)
- Das Enkomion (altgriechisch ἐγκώμιον, von κῶμος kōmos „festlicher Umzug“; Plural Enkomien) ist in der Antike zunächst ein an einen berühmten Menschen gerichtetes Lob- und Preisgedicht, das die Tugenden (altgriechisch ἀρεταί aretai) des Betreffenden ausführt und feiert, im Unterschied zu dem sich an Götter richtenden Hymnos.Beispiele solcher Gedichte sind das Enkomion des Ibykos auf den jungen Polykrates, den zukünftigen Tyrannen von Samos, oder das des Simonides von Keos auf Skopas II. von Krannon in Thessalien. Siehe auch:
* Eloge
* Laudatio
* Panegyrikus
* Polychronion (in den Ostkirchen) (de)
- Encomium is a Latin word deriving from the Ancient Greek enkomion (ἐγκώμιον), meaning "the praise of a person or thing." Another Latin equivalent is laudatio, a speech in praise of someone or something. Originally was the song sung by the chorus at the κῶμος, or festal procession, held at the great national games in honour of the victor, either on the day of his victory or on its anniversary. The word came afterwards to denote any song written in celebration of distinguished persons, and in later times any spoken or written panegyric whatever. (en)
- Encomium adalah kata dari bahasa Latin yang berasal dari kata dalam bahasa Yunani Kuno yaitu enkomion ( ἐγκώμιον) yang berarti "pujian kepada seseorang atau terhadap sesuatu." Sepadan dengan kata bahasa Latin lainnya laudatio yang berarti pidato untuk memuji seseorang atau sesuatu. Encomium juga merujuk pada beberapa aspek retorika yang berbeda: (in)
- Энко́мий (др.-греч. ἐγκώμιον — восхваление) — в Древней Греции хвалебная песнь в виде распеваемых стихов в честь богов или людей. Энкомии исполнялись во время праздничных шествий под аккомпанемент лиры, форминги и авлоса. Энкомий был близок застольной песне — . Писали энкомии Ивик, Пиндар, Овидий, Бакхилид, Симонид и Варий. Кроме стихотворной формы энкомии могут быть и в прозе — в виде риторических упражнений или панегириков. В дальнейшем под энкомием стали понимать хвалебную речь в адрес кого-либо. Энкомии оказали значительное влияние на написание биографий. (ru)
- Енкомій (encomiastia) – похвальні віршовані промови в Стародавній Греції на честь богів, героїв, які прославляють окремий звитяжний його вчинок або його чесноту. Енкомії є одним із видів ораторського мистецтва та методом в рамках риторичної педагогіки. Вони були восьмою із чотирнадцятьох вправ прогімнасмати. Цей жанр літератури складається з п'яти елементів: 1.
* пролог; 2.
* породження та виховання людини; 3.
* події з її життя; 4.
* порівняння для висловлення похвали цій людині; 5.
* епілог. (uk)
|
| has abstract
| - Das Enkomion (altgriechisch ἐγκώμιον, von κῶμος kōmos „festlicher Umzug“; Plural Enkomien) ist in der Antike zunächst ein an einen berühmten Menschen gerichtetes Lob- und Preisgedicht, das die Tugenden (altgriechisch ἀρεταί aretai) des Betreffenden ausführt und feiert, im Unterschied zu dem sich an Götter richtenden Hymnos.Beispiele solcher Gedichte sind das Enkomion des Ibykos auf den jungen Polykrates, den zukünftigen Tyrannen von Samos, oder das des Simonides von Keos auf Skopas II. von Krannon in Thessalien. Eine Sonderform des Preisgedichts ist das Epinikion, das die Sieger bei den großen Wettkämpfen (Agonen) zum Gegenstand hatte. Die Enkomia des Pindar sind eine Sammlung solcher Gedichte. Epinikion ist eine von alexandrinischen Gelehrten geprägte Bezeichnung. Die Dichter selbst bevorzugten Enkomion, entsprechend den Umständen der Darbietung des Gedichts, da das Enkomion nicht beim Wettkampf selbst aufgeführt wurde, sondern wenn der festliche Zug – der Komos – mit dem Sieger in dessen Heimatstadt zurückkehrte. Ab dem 4. Jahrhundert v. Chr. werden auch beliebige Personen oder Sachen verherrlichende Prosatexte als Enkomien bezeichnet. Ein erstes berühmtes Beispiel ist das Lob der Helena des Gorgias von Leontinoi, der sich bemüht, die Unschuld der mythologischen Helena an ihrer Entführung und deren Folgen zu beweisen. In der Folge entstehen Enkomien nicht nur auf die würdigen Gestalten der Mythologie und der Geschichte, sondern auch auf Hetären, Kochtöpfe, Steine, Mäuse und auf das Salz. Das Enkomion des Isokrates auf Euagoras I., den zuvor verstorbenen König von Salamis auf Zypern, ist als reife, etablierte und völlig ausgebildete rhetorische Form ausgeführt. Eine weitere Blüte erlebte das Enkomion in der der römischen Kaiserzeit. Dion von Prusa verfasste Enkomien auf das Haar, den Papagei, die Stechmücke, auf Herakles und auf Platon, Lukian von Samosata verfasste Lobreden auf die Fliege, auf die Heimat und auf Demosthenes. Auch an der Theorie wurde gearbeitet: Man bemühte sich, das Enkomion vom epainos (ἔπαινος Epainos „Lob“) abzugrenzen, die bei den in Platons Symposion auf Eros gehaltenen Lobreden noch synonym verwendet wurden, und unterschied nun das sich an einen Lebenden richtenden Enkomion vom Epitaphios, der Lobrede auf einen Toten. Von Aelius Theon stammt auch die Ableitung des Enkomions vom Komos. In der Spätantike wird diese Theorie der Lobrede, die Enkomiastik, weiter ausgearbeitet und formalisiert und zum Gegenstand der Fachkunde des Enkomiographen, des professionellen Verfassers von Lobreden. Siehe auch:
* Eloge
* Laudatio
* Panegyrikus
* Polychronion (in den Ostkirchen) (de)
- Encomium is a Latin word deriving from the Ancient Greek enkomion (ἐγκώμιον), meaning "the praise of a person or thing." Another Latin equivalent is laudatio, a speech in praise of someone or something. Originally was the song sung by the chorus at the κῶμος, or festal procession, held at the great national games in honour of the victor, either on the day of his victory or on its anniversary. The word came afterwards to denote any song written in celebration of distinguished persons, and in later times any spoken or written panegyric whatever. Encomium also refers to several distinct aspects of rhetoric:
* A general category of oratory
* A method within rhetorical pedagogy
* A figure of speech praising a person or thing, but occurring on a smaller scale than an entire speech
* The eighth exercise in the progymnasmata series
* A literary genre that included five elements: prologue, birth and upbringing, acts of the person's life, comparisons used to praise the subject, and an epilogue
* The basilikos logos (imperial encomium), a formal genre in the Byzantine empire (en)
- Encomium adalah kata dari bahasa Latin yang berasal dari kata dalam bahasa Yunani Kuno yaitu enkomion ( ἐγκώμιον) yang berarti "pujian kepada seseorang atau terhadap sesuatu." Sepadan dengan kata bahasa Latin lainnya laudatio yang berarti pidato untuk memuji seseorang atau sesuatu. Encomium juga merujuk pada beberapa aspek retorika yang berbeda:
* Kategori umum berbicara di depan umum
* Metode dalam retorika pedagogi
* memuji seseorang atau sesuatu, tetapi pada skala kecil dari keseluruhan isi pidato
* Latihan kedelapan dalam seri
* Genre sastra yang mencakup lima elemen: prolog, kelahiran dan didikan, tindakan yang dilakukan selama kehidupan seseorang, perbandingan yang digunakan untuk memuji subjek, dan epilog. (in)
- Enkomion (gr. enkómios - pochwalny) – w starożytnej Grecji pieśń pochwalna na cześć bohatera, np. zwycięzcy w zawodach sportowych, śpiewana podczas pochodu (w przeciwieństwie do epinikionu śpiewanego w czasie uczty lub uroczystości). Później również nazwa wiersza lub mowy pochwalnej. (pl)
- Энко́мий (др.-греч. ἐγκώμιον — восхваление) — в Древней Греции хвалебная песнь в виде распеваемых стихов в честь богов или людей. Энкомии исполнялись во время праздничных шествий под аккомпанемент лиры, форминги и авлоса. Энкомий был близок застольной песне — . Писали энкомии Ивик, Пиндар, Овидий, Бакхилид, Симонид и Варий. Кроме стихотворной формы энкомии могут быть и в прозе — в виде риторических упражнений или панегириков. В дальнейшем под энкомием стали понимать хвалебную речь в адрес кого-либо. Энкомии оказали значительное влияние на написание биографий. С. С. Аверинцев отмечает, что «риторика — это искусство хвалы и хулы, „энкомия“ и „псогоса“; такой подход ко всем на свете вещам — неотъемлемая черта ритора» и «немаловажно, однако, и то, что в риторическом пространстве „псогос“ сам собой полагает возможность „энкомия“, „хула“ — возможность „хвалы“». (ru)
- Енкомій (encomiastia) – похвальні віршовані промови в Стародавній Греції на честь богів, героїв, які прославляють окремий звитяжний його вчинок або його чесноту. Енкомії є одним із видів ораторського мистецтва та методом в рамках риторичної педагогіки. Вони були восьмою із чотирнадцятьох вправ прогімнасмати. Цей жанр літератури складається з п'яти елементів: 1.
* пролог; 2.
* породження та виховання людини; 3.
* події з її життя; 4.
* порівняння для висловлення похвали цій людині; 5.
* епілог. Виконувались вони переважно під час святкових маніфестацій в супроводі ліри, формінги або авлоса. Відомо, що їх писали такі давньогрецькі поети як Сімонід та Піндар. Ці віршовані похвали переважно писались гекзаметром. Автори поетик класифікували їх як різновид епічної поезії. Прозові промови такого ж змісту у риториках називали панегіриками (panegyrici). В історії похвального жанру енкомій – гімн на честь певної особи – є попередником панегірика. Термін «панегірик» увів до літературного обігу у 380 р. до н. е. письменник і ритор Ісократ, назвавши так свою патріотичну промову на всенародних зборах афінян. Йому також належить розроблена теорія красномовства, на основі якої сформувався жанр панегіричної промови на честь видатної особи, переважно – можновладця. Енкомій відноситься до етикетної літератури. Однак використовувати як абсолютний синонім до «етикетна» прикметник «похвальна» чи «хвалебна» література не можна, оскільки це справедливо лише стосовно певної частини етикетних творів – тих, які містять похвалу. Треба зауважити, що проблема коректного терміновживання у цій царині давня і дає про себе знати неодноразово. Наприклад, у київській поетиці Fons Castalius у визначенні віршованої похвали окремому вчинку або чесноті героя енкомій замінено на панегірик, термін із галузі риторики, та віднесено цей вид віршів до ліричної поезії. Як відомо, енкомій загальноприйнято вважати різновидом епічної поезії. Цей випадок пояснюють тим, що це очевидний наслідок втрати терміном «панегірик» первісного значення підвиду етикетної поезії і набуття нового – хвалебний вірш взагальному. Дрейфування значення терміна виразно негативно позначилося на уявленні літературознавців про суть позначуваного ним явища: етикетна поезія, згідно вчення давніх теоретиків поезії, належала до епічного жанру і включала поміж іншим прокляття, утішні вірші, патетику, а не лише похвали особі. До епосу відносили всі основні види етикетних віршів: віншування, панегірики, подяки, заклики, плачі тощо. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)