The formes fixes (French: [fɔʁm fiks]; singular: forme fixe, "fixed form") are the three 14th- and 15th-century French poetic forms: the ballade, rondeau, and virelai. Each was also a musical form, generally a chanson, and all consisted of a complex pattern of repetition of verses and a refrain with musical content in two main sections. Sometimes forms from other countries and periods are referred to as formes fixes. These include the Italian 14th-century madrigal and later ballata and barzelletta, the German bar form, Spanish 13th-century cantiga, and the later canción, and villancico.
| Attributes | Values |
|---|
| rdf:type
| |
| rdfs:label
| - Formes fixes (es)
- Formes fixes (en)
- Formes fixes (it)
- Poème à forme fixe (fr)
- Układ stroficzny (pl)
- Твёрдые формы (ru)
- Тверді форми (uk)
|
| rdfs:comment
| - Las formas fijas o en francés, formes fixes (en singular forme fixe), son las formas poéticas y musicales francesas más cultivadas en el ámbito de la canción profana durante los siglos XIV y XV: la ballade, el rondeau y el virelai. Esta misma denominación se aplica en ocasiones a otros tipos de piezas musicales pertenecientes a los repertorios de canciones en otras lenguas europeas, como el madrigal italiano, la cantiga española o la forma bar alemana. (es)
- Un poème à forme fixe est un poème qui respecte une structure imposée, comme le nombre et la répétition de vers, une certaine alternance des rimes, l'apparition de certains mots (comme le mot Prince dans un envoi). Les poèmes à forme fixe les plus connus en Occident sont le sonnet, la ballade, l'ode, le rondeau, le virelai et le lai. (fr)
- Твёрдая форма (фр. forme fixe) — тип поэтической формы. (ru)
- The formes fixes (French: [fɔʁm fiks]; singular: forme fixe, "fixed form") are the three 14th- and 15th-century French poetic forms: the ballade, rondeau, and virelai. Each was also a musical form, generally a chanson, and all consisted of a complex pattern of repetition of verses and a refrain with musical content in two main sections. Sometimes forms from other countries and periods are referred to as formes fixes. These include the Italian 14th-century madrigal and later ballata and barzelletta, the German bar form, Spanish 13th-century cantiga, and the later canción, and villancico. (en)
- Le formes fixes (in italiano forme fisse) sono forme poetiche (in particolar modo delle canzoni) francesi del XIV e XV secolo tradotte in forme musicali. In modo specifico, queste forme erano la ballade, il rondeau e il virelai, tutte costituite da un modello complesso di ripetizione di versi e da un ritornello, con contenuto musicale in due sezioni principali. Tutte e tre queste forme possono essere trovate nelle fonti del XIII secolo, mentre una fonte del XV secolo dà Philippe de Vitry come il loro primo compositore. Il primo repertorio complessivo di queste forme venne scritto da Guillaume de Machaut. (it)
- Układ stroficzny – ogólny schemat utworu wierszowanego. Na schemat ten składają się następujące elementy kompozycyjne:
* liczba strof
* kolejność strof
* konstrukcja wewnętrzna poszczególnych strof z uwzględnieniem rymu, rytmu i ich następstwa. W poezji wykształciło się wiele tradycyjnych układów stroficznych. Niektóre z nich stanowią bardzo rygorystycznie powielany wzór, inne mają formę bardziej otwartą i dopuszczają pewną dowolność. (pl)
- Тверді строфічні форми — сталі віршові форми, які характеризуються визначеним обсягом та будовою строфи. Поняття про тверду форму склалося в літературознавстві стосовно клішированих пісенних форм у французькій поезії і музиці XIV — першої половини XV століть: це балада, віреле і рондо. У широкому сенсі до твердих форм відносять також локальні різновиди віреле XIV—XVI століть: італійську баллату, іспанську кантигу, англійську carol XV століття, іспанські пісні XVI століття вільянсико і кансьон (пісня італійською та іспанською мовою), італійську пісню XVI в. бардзелетту (див. фротола) і деякі інші. (uk)
|
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| Link from a Wikipage to an external page
| |
| sameAs
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| date
| |
| url
| |
| has abstract
| - The formes fixes (French: [fɔʁm fiks]; singular: forme fixe, "fixed form") are the three 14th- and 15th-century French poetic forms: the ballade, rondeau, and virelai. Each was also a musical form, generally a chanson, and all consisted of a complex pattern of repetition of verses and a refrain with musical content in two main sections. All three forms can be found in 13th-century sources, but a 15th-century source gives Philippe de Vitry as their first composer while the first comprehensive repertory of these forms was written by Guillaume de Machaut. The formes fixes stopped being used in music around the end of the 15th century, although their influence continued (in poetry they, especially the rondeau, continued to be used). Sometimes forms from other countries and periods are referred to as formes fixes. These include the Italian 14th-century madrigal and later ballata and barzelletta, the German bar form, Spanish 13th-century cantiga, and the later canción, and villancico. (en)
- Las formas fijas o en francés, formes fixes (en singular forme fixe), son las formas poéticas y musicales francesas más cultivadas en el ámbito de la canción profana durante los siglos XIV y XV: la ballade, el rondeau y el virelai. Esta misma denominación se aplica en ocasiones a otros tipos de piezas musicales pertenecientes a los repertorios de canciones en otras lenguas europeas, como el madrigal italiano, la cantiga española o la forma bar alemana. (es)
- Un poème à forme fixe est un poème qui respecte une structure imposée, comme le nombre et la répétition de vers, une certaine alternance des rimes, l'apparition de certains mots (comme le mot Prince dans un envoi). Les poèmes à forme fixe les plus connus en Occident sont le sonnet, la ballade, l'ode, le rondeau, le virelai et le lai. (fr)
- Le formes fixes (in italiano forme fisse) sono forme poetiche (in particolar modo delle canzoni) francesi del XIV e XV secolo tradotte in forme musicali. In modo specifico, queste forme erano la ballade, il rondeau e il virelai, tutte costituite da un modello complesso di ripetizione di versi e da un ritornello, con contenuto musicale in due sezioni principali. Tutte e tre queste forme possono essere trovate nelle fonti del XIII secolo, mentre una fonte del XV secolo dà Philippe de Vitry come il loro primo compositore. Il primo repertorio complessivo di queste forme venne scritto da Guillaume de Machaut. Le formes fixes cessarono letteralmente di essere utilizzate in musica intorno alla fine del XV secolo, sebbene la loro influenza continuasse, e le forme poetiche seguitassero ad essere usate dai poeti, specialmente il rondeau. Alcune forme di altre regioni e periodi vengono riferite come formes fixes. Nell'Italia del XIV secolo, queste comprendono il madrigale e successivamente la ballata e la barzelletta; Nelle regioni di lingua tedesca, la forma bar; in Spagna, la cantiga del XIII secolo e successivamente la canción e il villancico. (it)
- Układ stroficzny – ogólny schemat utworu wierszowanego. Na schemat ten składają się następujące elementy kompozycyjne:
* liczba strof
* kolejność strof
* konstrukcja wewnętrzna poszczególnych strof z uwzględnieniem rymu, rytmu i ich następstwa. W poezji wykształciło się wiele tradycyjnych układów stroficznych. Niektóre z nich stanowią bardzo rygorystycznie powielany wzór, inne mają formę bardziej otwartą i dopuszczają pewną dowolność. W wielu przypadkach określony układ stroficzny stosowany był zawsze do prezentowania ściśle określonych treści. Wówczas układ ten stawał się równocześnie odmianą wiersza, jak to miało miejsce np. w przypadku sonetu. (pl)
- Твёрдая форма (фр. forme fixe) — тип поэтической формы. (ru)
- Тверді строфічні форми — сталі віршові форми, які характеризуються визначеним обсягом та будовою строфи. Поняття про тверду форму склалося в літературознавстві стосовно клішированих пісенних форм у французькій поезії і музиці XIV — першої половини XV століть: це балада, віреле і рондо. У широкому сенсі до твердих форм відносять також локальні різновиди віреле XIV—XVI століть: італійську баллату, іспанську кантигу, англійську carol XV століття, іспанські пісні XVI століття вільянсико і кансьон (пісня італійською та іспанською мовою), італійську пісню XVI в. бардзелетту (див. фротола) і деякі інші. Від твердих форм прийнято відрізняти строфи зі стійким набором просодичних характеристик, які проте дозволяють вільне комбінування і множення в межах тексту. У той же час усталені строфи здатні автономізуватись і перетворюватися у тверду форму (див. Онєгінська строфа), і навпаки, усталені тверді форми можуть функціонувати як строфи в текстах більш складної структури, в тому числі також є твердими формами (див. Вінок сонетів). Багато сонетів, октав, терцин, рондо Максима Рильського є своєрідними (класичними) зразками в українській мові. (uk)
|
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)