| has abstract
| - La vida d'Alexandre Nevski (rus: Житие Александра Невского, Jitié Aleksandra Névskogo), títol complet La història de la vida i valor de l'ortodox i Gran Duc Alexandre rus: Повесть о житии и о храбрости благоверного и великого князя Александра Povest o jiti i o khràbrosti blagovérnogo i velíkogo kniàzia Aleksandra, és un monument literari rus de finals del segle xiii i principis del segle XIV del gènere hagiogràfic. L'obra descriu la vida i els èxits d'Alexandre Nevski, un governant rus i líder militar que va defensar les fronteres del nord de la Rus en contra de la invasió sueca, derrotà els cavallers teutònics al llac Peipus en 1242 i es feu vassall de Batu Khan per protegir el Principat de Vladímir-Súzdal de les incursions dels khàzars. "La vida ..." està plena d'esperit patriòtic i aconsegueix un alt grau d'expressivitat artística en la seva descripció dels fets heroics d'Alexandre i els dels seus guerrers. L'autor de la història era probablement un escriba de l'entorn de Vladímir, el metropolità Kíril, que va venir de Galítsia-Volínia a la Rus en 1246 , per la qual cosa la història reflecteix les tradicions literàries establertes del sud-oest i nord-orient de Rússia. L'autor informa personalment que coneixia Alexandre Nevski i que va ser testimoni dels seus actes. La forma de l'obra és una combinació de la vella convenció hagiogràfica russa amb un intent de proporcionar un coneixement més profund de les característiques psicològiques del príncep, amb especial èmfasi en l'anàlisi de la seva profunda religiositat. Una manifestació d'estil hagiogràfic a La vida ... és un ús generós de les convencions existents que defineixen la forma d'escriure les vides dels sants. En aquest esperit, l'autor descriu el naixement i la mort del príncep, el compara amb una sèrie d'herois de la Bíblia, posa de relleu l'extraordinària religiositat del seu caràcter. També afirma que les accions d'Alexandre Nevski estaven sota la cura especial de la divinitat. Característic de l'hagiografia és també l'obertura de tot el cant i la pregària, i el seu tancament, on descriu el funeral del futur sant, així com les nombroses cites de la Bíblia. (ca)
- Life of Alexander Nevsky (Russian: Житие Александра Невского, Zhitiye Aleksandra Nevskovo) is a Russian literary work of the late 13th and early 14th centuries. It describes the life and achievements of Alexander Nevsky, a Russian ruler and a military leader, who defended the northern borders of Rus against the Swedish invasion, defeated the Teutonic knights at the Lake Chud in 1242 and paid a few visits to Batu Khan to protect the Vladimir-Suzdal Principality from the Khazar raids. The work is filled with 'patriotic spirit' and achieves a 'high degree of artistic expressiveness' in its description of Alexander's heroic deeds and those of his warriors. (en)
- Żywot Aleksandra Newskiego, pełny tytuł: Opowieść o życiu i męstwie prawowiernego i wielkiego księcia Aleksandra (oryg. Повесть о житии Александра Невского, Повесть о житии и о храбрости благоверного и великого князя Александра) – zabytek trzynastowiecznej literatury staroruskiej, przykład średniowiecznej prawosławnej literatury hagiograficznej. Jego tematem jest opowiedziane w konwencji hagiografii życie księcia Aleksandra Jarosławowicza Newskiego. Żywot Aleksandra Newskiego jest dziełem anonimowego autora, można natomiast precyzyjnie określić czas jego powstania – na koniec XIII wieku, a zatem okres następujący bezpośrednio po śmierci bohatera utworu. Domniemywać można, że autor tekstu znał księcia, jak również czerpał wiedzę o nim z rozmów z innymi świadkami jego działalności. Forma utworu stanowi połączenie staroruskiej konwencji hagiograficznej z próbą przedstawienia głębszej charakterystyki psychologicznej księcia, ze szczególnym wskazaniem na analizę jego głębokiej religijności. Zdaniem Tadeusza Kołakowskiego tak niespotykana konwencja wynika z prawdopodobnych okoliczności powstania utworu. Autor ten twierdzi, że tekst Żywota... powstał na zamówienie kół cerkiewnych, aby zastąpić wcześniejszą, świecką biografię Aleksandra Newskiego, napisaną po jego śmierci i szybko zaginioną. Zdaniem Kołakowskiego autor Żywota znał jej treść i przeniósł do napisanego przez siebie utworu liczne elementy z tego tekstu: styl charakterystyczny dla powieści wojennych, obszerne opisy starć, stawianie na równi osobistej religijności i odwagi księcia. Przejawem stylu hagiograficznego w Żywocie... jest obfite korzystanie z istniejących konwencji określających sposób pisania żywotów świętych. W takim duchu autor opisuje narodziny i śmierć księcia, porównuje go do licznych bohaterów biblijnych, podkreśla nadzwyczajną religijność swojego bohatera, a także przypisuje mu widzenia. Twierdzi również, że poczynania Aleksandra Newskiego pozostawały pod szczególną opieką boską. Charakterystyczne dla hagiografii jest również otwarcie całego utworu modlitwą i zamknięcie go opisem pogrzebu przyszłego świętego, a także liczne cytaty z Biblii. Równocześnie autor tekstu – choć najprawdopodobniej dobrze zaznajomiony z biografią Aleksandra Newskiego – traktuje ją w sposób wybiórczy. Obok systematycznego przedstawiania jego religijności, koncentruje się na czynach wojennych księcia, obszernie opisując przebieg bitwy na jeziorze Pejpus w 1242 i bitwy nad Newą w 1240. Pomija natomiast całkowicie problematykę jego konfliktów z Litwą, Batu-Chanem oraz jego relacji wobec planów papieża dotyczących Rusi. Fakt zestawienia ze sobą w jednym tekście do tej pory rozbieżnych tematyk: religijnej i świeckiej (wojennej) wywołuje trwające do dnia dzisiejszego spory o przynależność gatunkową utworu. Zdaniem Witolda Jakubowskiego takie zestawienie poetyk dotąd całkowicie przeciwstawnych jest dowodem na wysoki poziom literatury staroruskiej, zachowany nawet w skrajnie niesprzyjających rozwojowi kultury warunkach politycznych. (pl)
- «Повесть о житии и о храбрости благоверного и великого князя Александра», или «Повесть о житии Александра Невского», — литературное произведение XIII века, агиографического жанра. Главный герой произведения — Александр Невский. (ru)
- Жи́тіє Олекса́ндра Не́вського — життєпис руського князя Олександра Ярославича Невського (1221—1262) агіографічного жанру, складений у 13 столітті. Перший життєпис князя Олександра Невського було складено, як вважають, у 80-і роки XIII ст. книжником Володимирського Рождественського монастиря. Тут було поховане тіло князя, і наприкінці XIII ст. почалося його шанування як святого. У списках Житіє не має стійкого заголовка і називається «Повість про житіє і хоробрість», «Слово про великого князя», «Житіє блаженного великого князя». Автор Житія називає себе сучасником Олександра, «самовидцем» його життя і створює життєпис князя за своїми спогадами й розповідями його соратників. Житіє Олександра — це не біографія, у якій повно, докладно, послідовно повіствується про все життя князя. Автор відбирає тільки найзначніші події (битва зі шведами на Неві, визволення Пскова, Льодове побоїще, похід у литовські землі, дипломатичні зносини з Ордою і папою римським), що відтворюють героїчний образ князя-воїна, доблесного полководця і мудрого політика. З історичної точки зору в Житії багато неточностей. Наприклад, шведський король не брав участі в поході 1240 року і в битві на Неві, під час набігу на 1252 року ханом Золотої Орди був Сартак, а не Батий. У Житії немає жодної дати, події часом описуються без необхідної конкретизації: з Житія не відразу ясно, хто такий «король країни Римської з опівнічної землі», про яке місто, побудоване якимись «від Західної сторони», йдеться тощо. Але не ці подробиці були важливі для автора, а враження, вироблене його героєм. Історія і сама діяльність Олександра Ярославича в Житії з'являється в перетвореному вигляді, не стільки у своїх конкретних проявах і подіях, скільки у вічній сутності, не в життєвих подробицях, а в житійному вигляді. У Житії багато канонічного, традиційного для цього жанру. Дотримуючись канонів житія, автор починає своє оповідання із самознищення, називає себе худим і багатогрішним, малосмисленим. Приступаючи до опису «святого, і чесного, і славного» життя князя, автор наводить слова пророка Ісаї про священність князівської влади і вселяє думку про особливе заступництво князеві Олександру небесних сил. Захватом і замилуванням повна наступна потім характеристика князя. Олександр красивий, як Йосип Прекрасний, сильний, як Самсон, премудрий, як Соломон, він непереможний, перемагаючи завжди. Думка про священність князівської влади і порівняння з біблійними героями визначають інтонацію всього подальшого оповідання, трохи патетичну, урочисто-величну. «Почувши про доблесть Олександра, король країни Римської з північної землі…» — так починається розповідь про Невську битву. Автор не згадує, що в цей час (1240) Олександру було всього 19 років, сучасники це добре знали. У Житії зображується зріла людина, про яку посли інших країн говорять: «Пройшов я країни і народи, але не бачив такого ні царя серед царів, ні князя серед князів». Олександр довідується про те, що шведи прийшли в Неву, «пихкаючи духом ратним», «валандаючись від божевілля», загрожуючи: «Якщо можеш, захищайся». Він розпалюється серцем, виступає в похід з малою дружиною, у битві «на обличчі самого короля залишає слід свого списа». Прекрасна промова князя, звернена до дружини, лаконічна, сувора, мужня: «Не в силі Бог, але в правді». Рішучий, хоробрий Олександр і в битві на Чудському озері. Князь не може знести похвальби німців: «Скоримо собі слов'янський народ!». Він звільняє Псков, воює німецькі землі, утілюючи собою відплату за гордовитість і самовпевненість ворогів. Вони прийшли, хвастаючи: «Підемо і переможемо Олександра, і захопимо його». Але горді лицарі були обернені у втечу й узяті в полон, і „вели босими поруч коней тих, хто називає себе «божими лицарями»“. Як і в описі бою на Неві, автор не дає докладної картини битви, тільки кілька образів, що допомагають уявити, якою жорстокою була січа: «Здавалося, що рушило замерзле озеро, і не було видно льоду, тому що покрилося воно кров'ю». Слава про перемоги Олександра рознеслася всюди. «І прославилося ім'я його у всіх країнах, від моря Хонужського і до гір Араратських, і по ту сторону моря Варязького і до великого Рима». В усьому подібні князеві і його воїни. Автор Житія включає в опис битви на Неві розповідь про шістьох хоробрих, що билися, «не маючи страху в серці своєму». У кожного із шести свій ратний подвиг. Наприклад, новгородець Міша потопив три шведських кораблі, Сава обрушив намет великий золотоверхий, Сбислав Якунович бився одною сокирою так, що всі дивувалися силі його і хоробрості. Учені вважають, що в цій розповіді про шістьох хоробрих відбився усний переказ про битву на Неві або дружинні героїчні пісні. Щоб передати велич духу і красу мужності, автор звертається не тільки до східнослов'янських епічних традицій, а й до біблійних. Воїни Олександра порівнюються у своїй хоробрості і стійкості з воїнами царя Давида, серця їхні як серця левів, вони повні духу ратного і готові покласти свої голови за князя. Біблійні порівняння й аналогії стали одним з головних елементів художньої системи Житія. Діяння князя осмислюються в зіставленні з біблійною історією, і це додає життєписові особливу величавість і монументальність. Постійні уподібнення і згадування про Давида, Соломона, Ісуса Навіна і самого Олександра піднімають до біблійного героя. Указівки на надприродну допомогу (явище Бориса і Гліба Пелгусію перед Невською битвою, чудесне побиття шведів ангелами за рікою Іжорою, допомога Божа полку в бої на Чудському озері) переконують, в особливому заступництві Олександру божественних сил. Як розумний політик і дипломат з'являється Олександр Невський у взаєминах з Ордою і папою римським. Гідно, учено і мудро звучить відповідь мужів Олександра послам папи. Перелічивши основні етапи в історії людства і християнства, вони завершили його словами: «А від вас вчення не приймемо». Опис взаємин з Ордою повинен переконати, що князь, мав мужність і мудрість перед ворогами. Перемоги Олександра вселяють страх східним народам, дружини татарські лякають своїх дітей його іменем. Навіть Батий визнає велич Олександра: «Істину мені сказали, що немає князя, подібного йому». І це допомагає Олександру «одмолити» новгородські полки від участі в походах монголо-татар. Схвильована і лірична розповідь про смерть князя. Автор нездатен стримати своїх почуттів: «О горе тобі, бідний чоловіче!.. Як не випадуть зіниці твої разом зі сльозами, як не вирветься серце твоє разом з коренем!» Смерть князя усіма сприймається як найбільше горе. «Уже зайшло сонце землі Суздальської!» — говорить митрополит Кирило (Олександр умер великим князем Володимирським), «Уже гинемо!» — вторить йому весь народ. Розповідь про чудо, коли Олександр як живий простирає руку і приймає грамоту з рук митрополита, — кульмінація в цьому піднесеному оповіданні «про житіє і про хоробрість благовірного і великого князя Олександра». Не точні історичні відомості хотів повідомити про князя автор, а надихнути спогляданням мужньої краси, праведності і милосердя. Усі дослідники відзначають літературну обдарованість автора Житія, його вченість. Серед літературних джерел, до яких звертався укладач Житія, Йосифа Флавія, «Хронографічна Олександрія», «Девгенієве діяння». Вважається, що Житіє продовжує руські, київські , виявляючи подібність у стилі з біографією Данила Галицького з Галицьким літописом. Припускають, що безпосереднє відношення до складання життєпису Олександра мав митрополит Кирило, який 1250 року переїхав з Русі, від Данила, до Олександра Невського. Житіє Олександра Невського, написане в 80-і роки XIII ст., стало основою для всіх наступних редакцій пам'ятки в XIV—XVI ст. (їх більше десяти). На довгий час Житіє стало зразком для князівських життєписів і військових повістей, його вплив відчутний у «Повісті про Довмонта», у «Сказанні про Мамаєве побоїще», у «Слові про житіє і смерть великого князя Дмитра Івановича Донського» і багатьох інших творах московської літератури. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)