| rdfs:comment
| - Я́ков Ка́рлович Грот (15 [27] декабря 1812, Петербург — 24 мая [5 июня] 1893, там же) — российский филолог. С 1840 года — профессор Императорского Александровского университета, с 1858 года — академик, с 1889 года — вице-президент Императорской Санкт-Петербургской академии наук. Действительный тайный советник. (ru)
- Yakov Karlovich Grot (Russian: Я́ков Ка́рлович Грот) (December 27 [O.S. December 15] 1812 – June 5 [O.S. May 24] 1893) was a nineteenth-century Russian philologist of German extraction who worked at the University of Helsinki. His spelling primers "reduced words to historical hieroglyphs of a kind, mismatched with the living spoken language of most Russians"; later linguists like Baudouin de Courtenay and Filipp Fortunatov promoted reforms that would make spelling a better reflection of spoken language. (en)
- Jakov Karlovitj Grot (ryska: Яков Карлович Грот), född 15 december 1812 i Sankt Petersburg, död där 24 maj 1893, var en rysk filolog verksam vid Helsingfors universitet; far till Konstantin Grot och Nikolaus Grot. Grot är för eftervärlden främst känd för sin bok Русское правописаніе (2 band, 1873–1876) i vilken han lade fram en standardisering av ryskans stavning. Efter ryska revolutionen 1917 genomgick språket ytterligare en omfattande stavningsreform, men den senare ändrade bara praktiska detaljer och låg teoretiskt helt i linje med Grots arbete. (sv)
- Я́ків Ка́рлович Грот (*15 (27) грудня 1812, Петербург — †24 травня (5 червня) 1893) — російський філолог. З 1840 професор Гельсингфорського університету, з 1858 академік, з 1889 віце-президент Російської Імператорської академії наук. Грот був також видатним лексикографом, почав видавати «Словарь русского языка» нормативного типу (вийшов початок, букви А-Д, 1891), займався словником і стилем окремих письменників («Словник до віршів Державіна», 1883), заснував картотеку словникового сектора Інституту російської мови РАН. (uk)
|
| has abstract
| - Yakov Karlovich Grot (Russian: Я́ков Ка́рлович Грот) (December 27 [O.S. December 15] 1812 – June 5 [O.S. May 24] 1893) was a nineteenth-century Russian philologist of German extraction who worked at the University of Helsinki. Grot was a graduate of the Tsarskoye Selo Lyceum. In his lifetime, he gained fame for his translations of German and Scandinavian poetry, his work on the theory of Russian orthography, lexicography, and grammar, and his approach to literary editing and criticism, exemplified in a full edition of the works of Derzhavin (1864–1883). His Russkoye Pravopisaniye (1878, 1885) (Русское правописание, Russian orthography) became the standard textbook of Russian spelling and punctuation until superseded by the decrees of 1917–1918, although his definition of the theoretical foundations remains little changed to this day. Shortly before his death, he assumed the compilation of Academic dictionary of Russian (1891–1923), which, although continued by Aleksey Shakhmatov, was never to be completed. He was a member of the Russian Academy of Sciences from 1858, its chairman from 1884, and its vice-president from 1889. He was appointed Russian-language tutor to the future tsars Alexander II and Alexander III. His spelling primers "reduced words to historical hieroglyphs of a kind, mismatched with the living spoken language of most Russians"; later linguists like Baudouin de Courtenay and Filipp Fortunatov promoted reforms that would make spelling a better reflection of spoken language. (en)
- Я́ков Ка́рлович Грот (15 [27] декабря 1812, Петербург — 24 мая [5 июня] 1893, там же) — российский филолог. С 1840 года — профессор Императорского Александровского университета, с 1858 года — академик, с 1889 года — вице-президент Императорской Санкт-Петербургской академии наук. Действительный тайный советник. (ru)
- Jakov Karlovitj Grot (ryska: Яков Карлович Грот), född 15 december 1812 i Sankt Petersburg, död där 24 maj 1893, var en rysk filolog verksam vid Helsingfors universitet; far till Konstantin Grot och Nikolaus Grot. Grot utgav en rad textutgåvor, kommentarer och litterära studier över författare som Michail Lomonosov, Nikolaj Karamzin och Aleksandr Pusjkin. Grot, som på 1840-talet var professor i Helingfors i ryska språket, litteraturen och historien, var mycket intresserad av Skandinavien, som han ofta besökte och skildrade i sina verk. Han översatte en hel del svenskspråkig litteratur, bland annat flera av vännen Johan Ludvig Runebergs arbeten, Esaias Tegnérs Frithiofs saga (1841) och författade på svenska en lärobok i ryska samt en handledning i Rysslands äldre historia. Efter 1852 var han bosatt i Sankt Petersburg som lärare för tronföljarens, senare kejsarens söner. Från 1858 var han ledamot av kejserliga vetenskapsakademin och ägnade sina främsta krafter åt ryska språket, och ledde den nya bearbetningen av dess stora ordbok. Som historiker behandlade Grot 1600- och 1700-talens personhistoria. Han blev hedersdoktor vid Lunds universitet 1880. Uppsala universitetsbiblioteks rika samlingar av ryska tryck, framför allt från 1800-talet, har främst tillkommit genom Grots förmedling. Hans samlade verk, redigerade av sonen Konstantin Grot utkom i 5 band 1898-1903. Grot är för eftervärlden främst känd för sin bok Русское правописаніе (2 band, 1873–1876) i vilken han lade fram en standardisering av ryskans stavning. Efter ryska revolutionen 1917 genomgick språket ytterligare en omfattande stavningsreform, men den senare ändrade bara praktiska detaljer och låg teoretiskt helt i linje med Grots arbete. (sv)
- Я́ків Ка́рлович Грот (*15 (27) грудня 1812, Петербург — †24 травня (5 червня) 1893) — російський філолог. З 1840 професор Гельсингфорського університету, з 1858 академік, з 1889 віце-президент Російської Імператорської академії наук. Гроту належить ряд праць з історії російської словесності: «Філологічні дослідження»; зразкове для свого часу науково-критичне з обширним коментарем видання творів Державіна в 9 томах (1864—1883); видання творів Хемніцера (1873); книжка «Життя Державіна»; дослідження «Катерина II» і ін. Грот вивчав також історію шведської і фінської літератури, скандинавський фольклор і морфологію. Грот дуже відомий своїми роботами в царині російської орфографії. У роботах «Суперечливі питання російського правопису від Петра Великого донині»(1873) і «Російський правопис» (довідник, що витримав 22 видання в 1885—1916) Грот сформулював основні принципи правопису — фонетичний і історико-етимологічний — а також запропонував норми російської дореформеної орфографії, з яких його допомога була найавторитетнішою аж до реформи 1918 року, хоча не всі орфографічні пропозиції Грота в цей період дотримувалися реально (наприклад, написання вядчина замість ветчина, діэта замість діета). Роботи Грота вважаються першим теоретично обґрунтованим зведенням правил російської орфографії. У них містяться також важливі зауваження про морфологічну роль російського наголосу. Грот був також видатним лексикографом, почав видавати «Словарь русского языка» нормативного типу (вийшов початок, букви А-Д, 1891), займався словником і стилем окремих письменників («Словник до віршів Державіна», 1883), заснував картотеку словникового сектора Інституту російської мови РАН. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
