| rdfs:comment
| - Iroha ist die Abkürzung für Iroha-uta (japanisch いろは歌 oder 伊呂波歌). Es ist ein japanisches Gedicht, das alle Zeichen (Kana) des in der Heian-Zeit verwendeten Mora-(Silben-)vorrats der japanischen Schrift bzw. des Klassischjapanischen genau einmal verwendet. Es ist damit wie auch das ältere Ametsuchi no Uta ein echtes Pangramm und wird zudem als Ordnungsschema verwendet. Für das heutige Japanisch gilt dies nur noch bedingt, da Kana wie we und wi nicht mehr standardmäßig verwendet werden und das neuere n nicht im Gedicht enthalten ist. Das Gedicht wird üblicherweise in Hiragana geschrieben. (de)
- The Iroha (いろは) is a Japanese poem. Originally the poem was attributed to the founder of the Shingon Esoteric sect of Buddhism in Japan, Kūkai, but more modern research has found the date of composition to be later in the Heian period (794–1179). The first record of its existence dates from 1079. It is famous because it is a perfect pangram, containing each character of the Japanese syllabary exactly once. Because of this, it is also used as an ordering for the syllabary, in the same way as the A, B, C, D... sequence of the Latin alphabet. (en)
- Iroha (伊呂波, いろは) adalah puisi berbahasa Jepang yang kemungkinan besar ditulis pada zaman Heian (794–1179 M). Pada awalnya, pendiri sekte Buddha Shingon yaitu Kukai diduga sebagai penulis puisi ini, tetapi penelitian yang lebih modern menunjukkan bahwa tanggal penulisannya lebih akhir dari perkiraan tersebut. Tulisan terdini yang menunjukkan keberadaannya bertahun 1079. Iroha terkenal karena merupakan pangram sempurna, memunculkan tiap aksara dari kosakata bahasa Jepang persis sekali. Karenanya, Iroha juga digunakan sebagai urutan bagi kosakata tersebut. (in)
- いろは歌（いろはうた）とは、仮名を重複させず使って作られた47字の誦文（ずもん）。七五調の韻文で、作者は不明だが10世紀末から11世紀半ばの間に成立したとされる。のちに手習いの手本として広く受容され、近代にいたるまで用いられた。転じて「いろは」は初歩に習得しておくべき事という意味も持つ。またその仮名の配列はの「いろは順」として、中世から近世の辞書類や番号付け等に広く利用された。 (ja)
- いろはにほへと ちりぬるをわかよたれそ つねならむうゐのおくやま けふこえてあさきゆめみし ゑひもせす (きょう・ん) 원문 いろはにおえど ちりぬるをわがよたれそ つねならんういのおくやま きょうこえてあさきゆめみし えいもせず 현대 일본어 가나로 원문 읽음 표기 이로하 노래(いろは歌 (うた))는 모든 가나의 문자에서 ‘ん’을 제외한 모든 문자(일부 들어가는 경우가 있다)를 한 번 씩만 사용하여 만든 노래이다. 문자 학습용으로도 많이 사용된다. 과거에는 이 노래의 순서대로 가나의 순서를 매기기까지 했었다. 이런 순서를 이로하 순서라고 하는데 중세부터 근세에 이르기까지 사전 등에 널리 이용되었다. 이로하 노래처럼 모든 문자를 이용해서 만든 문장을 팬그램이라 부른다. (ko)
- Iroha (jap. いろは, 伊呂波) – (1) skrót od Iroha-uta (jap. いろは歌, 伊呂波歌), japoński wiersz pochodzący z okresu Heian (794–1185), pierwszy znany jego zapis pochodzi z 1079 roku, jest on pangramem zawierającym każdy znak kana tylko jeden raz; (2) tradycyjny japoński sylabariusz; (3) podstawy, ABC czegoś; (4) sylaby służące do oznaczania kolejności, podobnie jak w alfabecie, zamiast: a, b, c, d, według iroha: i, ro, ha, ni, ho itd.. (pl)
- Iroha (kanji: 伊呂波 / hiragana: いろは) é um poema japonês escrito durante a era Heiã (794–1179). O primeiro registro de sua existência data de 1079. É famoso por ser um pangrama perfeito, contendo cada caractere do silabário japonês sem repetições. Por isso, é também usado como ordem alfabética do silabário. (pt)
- Іроха (яп. いろは歌, いろはうた, іроха-ута) — японський вірш складений у 10 столітті, в якому використано всі знаки японської силабічної абетки кана окрім знаку «н» (ん) без повторів. Авторство приписується напівлегендарному буддистському монахові Кукаю. Іроха має форму пісні імайо з чотирьох куплетів, кожен з яких утворений чергуванням 7 та 5 складів. Вона служила засобом для запам'ятовування знаків абетки у традиційній Японії до 19 століття. Порядок знаків вірша, названий «порядком іроха», використовувався як абетковий покажчик у більшості словникових та енциклопедичних видань традиційної Японії. (uk)
- Ироха (яп. いろは歌 ироха-ута) — стихотворение на японском языке неизвестного автора (традиционно приписываемое основателю буддийской школы Сингон Кобо Дайси), фиксируемое в памятниках с XI века. Наряду с системой годзюон является аналогом алфавита для каны — японских слоговых азбук, однако, в отличие от годзюона, применяется только для хираганы. (ru)
- 《伊呂波歌》（日语：いろは歌），又譯為《以呂波歌》，日本平安時代的和歌，以七五調格律寫成，一般認為其內容是在歌頌佛教的無常觀。全文以47個不重複的假名組成，因此可視為全字母句。《伊呂波歌》在後世被當成日文書法習字的範本，用來學習假名。以《伊呂波歌》中假名出現的順序作為假名排列順序，稱為伊呂波順（いろは順）。日本中世到近世的字典類書籍廣泛採用伊呂波作為內容的索引順序。 (zh)
- L'iroha (いろは) és un poema japonès escrit probablement durant el període Heian (794-1179). Text del poema en hiragana (amb els caràcters arcaics ゐ i ゑ): いろはにほへとちりぬるをわかよたれそつねならむうゐのおくやまけふこえてあさきゆめみしゑひもせす Text del poema en kana i kanji: 色は匂へと散りぬるを我が世誰そ常ならむ有為の奥山今日越えて浅き夢見し酔ひもせす Transcripció directa: i-ro-ha-ni-ho-he-tochi-ri-nu-ru-wowa-ka-yo-ta-re-sotsu-ne-na-ra-muu-(w)i-no-o-ku-ya-make-fu-ko-e-tea-sa-ki-yu-me-mi-shi(w)e-hi-mo-se-su Transliteració moderna: Iro wa nioedochirinuru oWaga yo tare zoTsune naranUi no okuyamaKyō koeteAsaki yume mijiEi mo sezu. Traducció aproximada: (ca)
- Iroha (いろは), nebo také báseň iroha (いろは歌; iroha-uta) je starší systém řazení japonské slabičné abecedy godžúon (五十音, dosl. 50 zvuků), který existuje vedle standardního fonologického řazení podle souhlásek stylem a ka sa ta na ha ma ja ra wa n. Báseň je v podstatě pangramem, který v sobě obsahuje každou slabiku abecedy právě jednou. Těchto slabik ovšem není 50, jak by se mohlo zdát z názvu godžúon, ale 48, přičemž dvě z nich, wi (ゐ) a we (ゑ) se dnes již nepoužívají a nezvučné n (ん) je zastoupeno pouze jako slabika mu (む). V některých verzích se tak n ještě speciálně dopisuje jako poslední slabika básně. (cs)
- Iroha (いろは Iroha?) es un poema japonés, probablemente escrito en el período Heian (794–1179 d. C.). El primer registro de su existencia data del año 1079 y presenta una estructura de versos de 7 y 5 sílabas. El iroha se distingue por ser un pangrama perfecto, ya que emplea todos y cada uno de los kana exactamente una vez (con la excepción de ん [-n], que sería añadido posteriormente al silabario). Por este motivo, este poema ha sido empleado como ordenación del silabario japonés hasta las reformas en el mismo durante la era Meiji (finales del siglo XIX). (es)
- L'iroha-uta (いろは歌, littéralement « Chant de l'iroha »), ou plus couramment iroha, désigne la traduction en japonais d'un hymne du Sūtra du Nirvāna. Sa date d'écriture est, d'après les linguistes, ultérieure au XIe siècle. Longtemps utilisé pour l'apprentissage des kanas, il fut remplacé par le (tableau de cinq sons) puis par le gojūonzu (tableau des cinquante sons) durant l'époque d'Edo. Il est maintenant utilisé pour l'initiation à la calligraphie, et pour la lecture des notes, et sert parfois de classement. (fr)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)